Маленька овечка

Жила-була овечка на ім'я Флесі. У Флесі був гарний дзвіночок на шиї та віночок із квітів на голові, який Флесі допомогло зібрати Сонечко. Вівця дружила з ним і часто грала у різні ігри. Найбільше вони любили грати в доганялки. У Сонечка були промінчики, якими воно ганяло Флесі галявиною. Але одного разу їй набридло бігати від Сонця. Овечка сказала:

— Сонечко, мені набридло з тобою грати. Хочу, щоб ти сховалося за гору!

Сонечко образилося і пішло за хмаринку.

Раптом Флесі почула голос. Вона подумала, що це її кличе мама чи Сонечко повернулося, щоб знову грати. Вівця побігла за гору подивитися, хто кого кличе. Вона побачила кролика і запитала:

— Кролику, чому ти кричиш і кого кличеш?

Кролик схлипнула і сказала:

— Я загубилася і кликала на допомогу.

Овечка знала, де мешкає родина кроликів і пообіцяла, що проведе її додому. А поки Флесі не розгубилася і вирішила запропонувати пограти у хованки. Вони стали грати у хованки та інші ігри. Як раптом Флесі зупинилася і сказала:

— Стривай, ми граємо в хованки, але навіть не знаємо, як кого звуть.

— Так, ми не знаємо, як один одного звуть, — погодилася кролик.

— Давай познайомимося. — сказала ослик. — Мене звуть Флесі.

Кролик усміхнулася і сказала:

— А мене Люсі.

Флесі та Люсі почали грати у доганялки. Флесі забула про Сонечко. Увечері овечка провела кролика до будинку, де на неї чекала мама. Але Сонце все ніяк не з'являлося, Флесі почала шукати:

— Де ж ти, Сонечко? Виходь з-за хмарки швидше.

Стало темно. На небі з'явилися зірки. У траві затріщали коники. Флесі вирішила подивитись за горою. Може Сонце справді пішло за гору. Овечку несподівано хтось покликав, і вона побачила місяць на небі. Він засміявся і сказав:

— Сонечка за горою немає! Воно образилось і пішло на всю ніч.

Тоді Флесі пішла додому і подумала так: «Сьогодні я повернуся додому вечеряти і засну, а завтра прокинуся і вийду гуляти з Люсі, а ще вибачусь перед Сонечком. Тому що не можна ображати своїх друзів. І ми гратимемо на галявині втрьох».

2010