Маленька історія про любов і магію

3.

Завжди шукала зустрічі з ним. Він, чомусь, рідко виходив зі своєї хати, я й хвилюватись почала. Але дарма, сам прийшов до мене.

- Привіт, Марто! Можна зайти?
- Так, проходь. Я чекала на тебе.
- Ти цей.. Вибач, що тоді проігнорував твоє питання. Дійсно хочеш знати мене всього?
- Чому б і ні, Олексію..
- Окей. Мої батьки були чорними магами. Після їх смерті, я перейняв цей дар. Друзів у мене мало з того часу, та що я кажу, їх взагалі нема. Я ж чорний. Але не можу зрозуміти, що це тобі так цікаво? Стежиш за мною?
- Ні, ти що! Не стежу я за тобою. Значить я була права. Як відчувала.
- Пробач, що ти відчувала?!
- Льошо, тоді і я маю дещо розповісти.

Наше чаювання закінчилось пізно. Досить добре знакємо тепер один одного. Щодо того, що я відчувала, то просто тягнуло щось, як до рідної душі. Відразу зрозуміла, він такий як я.

Ліна Герц

Подобається

#2841 в Молодіжна проза
#3731 в Сучасна проза

У тексті є: відьма, львів, кохання

Відредаговано: 01.05.2019

Додати до бібліотеки

Поскаржитись