Мама мимоволі, або Наречена крижаного дракона

10.4

Який же він дурень! Захотілося схопити його руку і випхати геть з володінь Альдара. Ну чому життя таке несправедливе і обділило жінок фізичною силою?

— Ти боїшся його?

— Звичайно боюся, це ж повелитель Півночі, його всі бояться. І тобі теж слід, — на очі навернулися сльози.

Як би вона не ненавиділа людину, що стояла перед нею, його смерть означала смерть її близьких, і його твердолобість зараз просто виводила з себе.

— Прошу, заради Всеблагої Матері, якщо ти хоч колись мене любив. Хоч на крапельку. Йди.

— Добре. Я піду, — він сумно посміхнувся у невластивій йому манері. — Поцілуєш мене? На прощання?

Алекса набрала в груди побільше повітря, щоб не дати вирватися тому потоку лайки, що зараз крутилася на її язиці.

Поцілувати?!

Та цей мерзотник в своєму розумі?! Після того, як він бив її?! Після того, як намагався задушити?!

Але в цей самий момент вона раптом помітила, як на тому місці, де він стояв, утворилася крижана кірка. Погані передчуття стали ще темнішими.

— Що це? — вказала вона тремтячою рукою.

— Наслідки обернення в брилу льоду.

— Значить, цілителі допомогли не в повному обсязі? — шалене серцебиття посилилося, обдавши гарячою хвилею жаху. — Але як же...

Значить, потрібна все-таки допомога Крижаного? Він точно не стане рятувати її колишнього нареченого. Чи спробувати пояснити йому про те, що розповідав батько? Що ж робити?!

Нагадування про проблему змусило Саймона насупитися, на його обличчі з'явився тужливий вираз. В очах хлюпала гіркота. Втім, його можна було зрозуміти, вмирати не хочеться нікому.

— Я спробую умовити володаря допомогти тобі... — розгублено прошепотіла Алекса.

— Щоб мене врятувати, вистачить твого поцілунку.

Алекса важко дихала, ніби тільки що бігала. Ця коротка розмова висмоктала всі її сили. Її поцілунок врятує Саймона? Через те, що вони з Альдар тепер одружені? Але ж у неї немає чарівної сили! Тільки шлюбний візерунок на руці і холод, який огорнув її тіло.

Чоловік знову рушив уперед, і їй довелося зберегти всю свою мужність, щоб не відштовхнути його й не втекти. Невже вона й справді це зробить? Невже поцілує цього монстра?

Принц обережно взяв її за підборіддя, піднімаючи обличчя, і по тілу Алекси проти волі пройшло тремтіння огиди. Вона заплющила очі, щоб не бачити його обличчя, що наближалося до неї…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше