23.4

У когось є сім'ї, і їм теж хочеться знати, як заспокоїти рідних, чи можна цих рідних взяти з собою і отримати, в кінці кінців, гарантії того, що вони зможуть повернутися назад, якщо стане зовсім не під силу.

Їй навіть не обов'язково зустрічатися з усіма, досить поговорити з кількома. І якщо все пройде вдало — через пару днів про суть розмови буде знати весь місто. Чутки і плітки — велика річ.

— Тоді вам доведеться почекати, Ваша Високосте, мені треба переправити моїх людей і візок.

Першим ділом потрібно було звільнити Щастя. Хто знає, коли вона повернеться додому, а скоро підійде час доїння. Може, в образі коня корова і не буде відчувати дискомфорту, а може, навпаки — вим'я болітиие, а самого вимені і не буде. Магія — небезпечна штука.

Змахнувши рукою, Алекса закликала силу стихії, повертаючи корові первісний вигляд.

— Ко... корова? — кілька разів спантеличено моргнувши, Іверт все ж взяв себе в руки. — Я не заважатиму вам. Трохи від’їду.

Мабуть, шокований вид Його Високості вартий того, щоб зробити це прямо зараз.

Принц зі свитою спрямували коней у бік, а Алекса, тим часом, передала Олені вказівки, що і куди розвантажувати.

— Ох, і не подобається мені цей... Високість, — простодушно зізналася служниця, киваючи в бік Іверта і його людей. — Та давешні розбійники чесніше виглядали.

— Тихіше, — княжна несхвально похитала головою, розуміючи правоту сільської дівчини.

Їй і самій особливої довіри принц не вселяв, але необхідність піти з ним це не скасовувало.

— Може, мені піти з вами? — запропонував Міхей, так само хвилюючись за свою пані.

— Не варто. Зі мною все буде добре. Постараюся повернутися до вечора, попередьте мою маму.

Для переміщення Алекса в черговий раз викликала Непослуха і, поплескавши звірка по холці, попросила його перемістити всіх, крім неї, назад на Північ.

Залишившись одна, вона зробила кілька глибоких вдихів і видихів, а потім, змусивши себе посміхнутися, повернулася і покрокувала у бік принца.

Іверт вже встиг зігнати одного зі своїх людей з коня.

— Ви віддаєте перевагу їхати одна чи зі мною? — ввічливо запропонував він. — Нажаль, жіночого сідла у мене з собою немає.

— Я впораюся, — Алекса хмикнула і, доторкнувшись до того сідла, що їй пропонувалося, з легкістю перетворила його в те, на якому вона звикла їздити, коли жила з батьками — з сідельною подушкою і більш коротким стременем. Те, що потрібно!

— Охоче вірю, — якось задушено озвався принц, а потім перебільшено бадьоро скомандував своїм людям, що вони прямують назад до палацу.

Легко піднявшись на коня, Алекса і сама не помітила, як її посмішка перестала бути награною. Хто б міг подумати, що вона так скучила за катанням на конях! Вдома вона часто влаштовувала довгі прогулянки, а один раз вони каталися в сусідній гай разом з Саймоном і ще парочкою слуг...

Думки про колишнього нареченого зіпсували настрій, але ідея завести на Півночі коней нікуди не ділась. От тільки чи зможуть ті їздити по таким заметам? Або, може, на Півночі є якась альтернатива кінного транспорту, і вони використовують якихось інших тварин?

Погана ж з неї дружина правителя, якщо вона майже нічого не знає про свої землі!

За такими думками дорога пройшла непомітно.

Коли Алекса опинилася у внутрішньому дворі замку, її відразу обступили слуги, допомогли спуститися з коня.

Принц тут же наказав доповісти королю про її візит, а сам галантно повів княжну всередину.

Не минуло й півгодини, як вона вже сиділа поруч з ним у невеликому кабінеті з марним списком у руках, де були вказані незнайомі їй прізвища та імена. На килимі перед нею, заламуючи руки, стояла висока худа жінка з видовженим обличчям і довгою шиєю.

— Це Зіра з родини Мигольд. Їм належить найбільша аптека в столиці. Споконвіку члени цієї сім'ї зберігають секрети знахарства і лікування, змішування цілющих настоянок та виготовлення порошків від усіх можливих хвороб.

Алекса досить неввічливо підняла руку з розкритою долонею, перериваючи принца.

— Чому ви тут, Зіро? — прямо запитала вона.

Варіантів, насправді, було не багато. Або Зіра в чомусь завинила перед родичами, і тепер ті вирішили одним махом позбавитися від неї, і заодно допомогти короні з поставкою людей на Північ, або, що більш імовірно, Іверт чимось шантажує її і її сім'ю, обіцяючи бажане в обмін на майбутнє шпигунство.

Зіра невпевнено глянула на принца, і Алекса краєм ока помітила, як той заперечно хитнув головою.

— Мені сказали, що вам потрібні люди зі спеціальними знаннями... — невпевнено пробелькотіла жінка, впиваючись нігтями в зап'ястя і залишаючи на них червоні півкола.

— Ви нам не підходите, — як можна більш невимушено посміхнулася княжна. — Можете звати... хто там наступний?

Вона зробила вигляд, що почала вивчати листок зі списком.

— Як же так?.. — принц буквально захлинувся повітрям. — Але Зіра дійсно хороший фахівець. Вона краща у своїй родині, і ви навіть не уявляєте, якої праці коштувало...