Розділ 1

1

....

-Мамо, тато, ну не сваряться, будь ласка . У мене ж день народження!!!

-Почекай, Марі. Що не бачиш ми зайняті. Іди в свою кімнату. Зараз поїдемо. Все-одно ще рано...

- Але ж моє день народження....

Через пів години батьки все-таки покликали малу. Цей день не був чудовим з самого початку. Але ж все-таки не можна руйнувати день народження тепер вже восьмирічної маленької дівчинки.

Вони сіли в автомобіль, майже доїхали до парку, а потім тиша......

...

-Мамо, тато, де я?

- Тихо, мала, тихо ти в лікарні. Що тебе болить, сонечко?

- В лікарні? Я? Ви лікар? А де мої батьки?

Дівчинка заплакала.

- Ну не плач. Заспокойся. Розкажи краще щось про себе. Наприклад, скільки тобі років.... Я знаю, що тебе Машою звуть.

-Я не Маша, а Марі. Мене мама так називає. В мене день народження був... Ми на машині їхали, в парк. А далі я нічого не пам'ятаю. Покличте маму... або тата.

-Ну добре відпочивай, я до тебе ще зайду.

Він тихенько прошепотів: «Ти ще заслабка для правди...»

...

- Вадиме Олександровичу, заждіть, заждіть....

-Що Ганнусю?

-Я ось, що хотіла спитати... Що мені малій казати? Вона ж буде питати про батьків.

- Поки нічого не кажи або скажи, що на роботі, зайняті, скоро прийдуть. Я потім якось сам скажу...

- Ой Вадиме Олександровичу, боюсь, що не повірить. Вона дівчинка розумна...

...

- Ну що, принцеса, тобі вже краще?

- Трохи. Але я до мами хочу. Де вона? Чому вона до мене не приходить. Вона ж мене любить, чи вже ні?

- Сонечко, тобі все-одно треба сказати. Ти ще маленька і наврядчи повіриш в мої слова... Але мами і тата більше немає. Вони загинули в тій аварії.

-Як загинули, а я? Чому тоді я ні?

- Тобі повезло, принцеса. Ти сиділа на задньому сидінні. І удар припав на тебе з набагато меншою силою.

- І що тепер зі мною буде? Тільки чесно.

- Якщо не знайдуть твоїх родичів, поїдеш в дитбудинок. А там тебе вдочерять інші батьки.

- Я не хочу інших, я своїх хочу.

Дівчинка заплакала.

....

-Анно, введіть Марі знеболювальне.

- Добре, Вадиме Олександровичу, і що з нею буде...

- Ой не знаю. Аню, мені її так жаль. Вона така маленька, а вже без батьків.

-А з рідними що?

- Нема в неї рідні. Комісія мені казала, що батько її з дитбудинку, а в матері батьки вже померли. Залишається тільки тітка. Але та в Англії живе. Вони її вже з тиждень шукають, але поки ніякої відповіді....

-А якщо не знайдуть, то в дитбудинок???

- Напевно. Іншого виходу немає.

...

- Добрий День, Марійка. Я Ольга Дмитрівна, працівниця соц. служби. Мушу доправити тебе в дитбудинок. Збирай речі.

-Як вже? А можна з лікерем на останок побачитись?

- Ну добре, тільки не довго. Я піду його покличу, а ти збирай речі.

...

- Що, принцеса? Чого кликала?

- Лікаре, мене в дитбудинок забирають...а ви тепер мій єдиний друг. Можна вас дещо попросити...

-Ну спробуй.

- Можете мені з моєї квартири привести фотографію. Вона стоїть в коридорі, на тумбі.

- А як я туди потраплю?

- А в мене ключі є. Мені тато якраз перед аварією дублікат зробив....

- А не боїшся стороною людину додому пускати?

- Ви не стороння, ви- друг.

- Ну як просиш, то завтра ввечері буде твоя фотографія в тебе.

- Дякую.

Вона обійняла його, а далі дорога, дитбудинок і купа не знайомих дітей...