розділ 8

Аліса прокинулась о 7 годині. "Знову на роботу",- подумала та. Вона швиденько одягнула своє улюблене платячко, зробила макіяж, взула чорні туфлі і вибігла з дому. " І чому я сьогодні так видягнулась. Ніби свято якесь..."- знову роздумувала дівчина. І справді, сьогодні в Аліси особливий день. Правда, вона про це ще не знає... Та нічого якісь 2-3 годинки і все стане на свої місця.
У холі дівчина зустрілася з директором:
-О Алісо, ви сьогодні дуже гарна. Ніби відчували,  що у мене для вас гарна новина... Зайдіть до мене о 3,або трішки раніше. Маю для вас розмову,- сказав директор.
- Ага. Дякую. Звичайно зайду, якщо треба,- тільки встигла сказати Аліса.
...
- Володимере Вікторовичу, ви просили зайти...- постукавши, зайшла до кабінету директора Аліса.
-А так. Заходь. Я і забув,- відповів директор,- сідай, може чаю?
- Та ні, дякую. Щось мені вже не пособі,- прошепотіла дівчина.
Дивно ж правда, щоб директор ось так просто пропонував робітниці чаю.
- Ти вже, напевно, чула, що цьогоріч, причому вперше, ми проводили конкурс на кращого працівника фірми...
-Чого ж не в перше. Мені здається, минулого року теж був...
-Він то був, але там максимум, що можна було виграти це грамоту або диплом.
- А цього?
- А цьогоріч головним призом виявилась поїздка до США на один рік для обміну досвідом.
- Я рада за того хто виграв, чесно, але причому тут я???
- Це ти.
- Що я?
-Ти виграла.
- Але я ж навіть не відправляла заявки...
- А там і не потрібно було... Якщо коротко, то ціла комісія перевіряла працівників на різні критерії, потім виставляла бали... і так далі. Ти показала найбільшу продуктивність і прогрес за ці роки, що працюєш з нами...
- То це означає, що я поїду до США на цілий рік?
- Так, це саме це й означає.
- Я поїду одна?
- А ось тут вже не вгадала... Переможців двоє, тож і поїдете ви також двоє...
- Дивно я завжди думала, що переможець може бути тільки один...
- Всюди тільки не у нас,- усміхнувся чоловік,- а якщо чесно, то просто ми не могли вибрати між вами. І вирішили відправити вас обох.
- А можна ще одне питання?
- Звичайно.
-А хто цей, ще один щасливчик?
- Це Сашко з іншого відділу. І ще відрядження через тиждень.
- Дякую... І з ким я залишу собаку???
...
Весь робочий день Аліса, що і робила, то думала про поїздку...Тому коли робочий день закінчився, Аліса чимдуж помчала додому.
"Джеме, сонечко, ану ходи сюди,- покликала песика дівчина,- і що мені з тобою робити? До батьків я не встигну поїхати, самого тебе теж не лишиш, хіба...  Ану ходи до баби Люби.
...
Дівчина подзвонила в сусідні двері.
- О Аліса, що тобі?
-У мене до вас справа...
- До мене?
- До вас. І це справа життя і смерті.
- Ну якщо аж так, то чого в дверях стоїш. Бери свого звіра на руки і ласкаво прошу...

- Сідай на канапу. Зараз періжків з варенням принесу і чаю зроблю...
- Та не треба. Що ви. Я не надовго.
- Мене це не цікавить,  ти мені як сказала: справа життя і смерті, а тут без солодкого ну ніяк!
- Ну добре давайте свої періжки.

- І яка ж в тебе справа...
- Мене відправляють у відрядження...
- Я дуже за тебе рада. Але причому тут я?
- Я не маю з ким лишити собаку....
- І ти хочеш, щоб я подивилась за ним?
- Ну типу того...
- О ні дівчинко, що, що,а собак я надух не переношу.
- Ну бабо Любо, я вас дуже прошу!!!
- Дівчинко, та чим же я його годувати буду??? Вони ж у вас балувані.
- Ні, бабусею, у мене зовсім не балуваний. Зовсім.
- А де я гроші на корм візьму? Моєї пенсії ледь на  мене вистачає, а тут  ще  собаку...
- Ви за це не думайте. А корму на весь рік куплю. Залишу його у себе в квартирі, а ви будете брати коли потрібно...
- Ти що на рік їдеш?
- На рік.
- І що ж я з ним буду цілий рік робити?
- Він в мене хороший, слухняний, він заважати не буде...
- Ну добре, вмовила. І це тільки через глибоку повагу до тебе.
- Дякую, вам бабуню, дякую.
Аліса ледь не розцілувала свою сусідку.
...
Тиждень пролетів дуже швидко. Тож цей день настав. Зранку Аліса попрощалася з собакою, відвела його до сусідки, перевірила всі зібрані речі і поїхала з дому.
В аеропорту на  дівчину вже чекав Саша. Малознайомий, але дуже красивий хлопець. Чорняві коси,голубі очі, чудова статура і стильно підібраний одяг. Він, ніби створений для неї. Але, що це я. Аліса про це ще навіть не здогадується. Нічого, всьому свій час, як каже моя матуся.
-Привіт,- привіталася Аліса.
- Привіт,-відповів Саша,- ласкаво прошу в наше нове життя.
-Дякую, буду рада розпочати його з тобою.
- Ну тоді побігли, бо вже закінчується посадка!!!