розділ 9

Після тієї розмови пройшов майже тиждень. Тітка досі не з'явилася, тож десь в душі Марі сподівалась, що їй все наснилося.

- Машо,- покликала Марі вихователька, -вийди на коридор, до тебе відвідувачка.

- До мене? Іду.

Марі вийшла. Поруч з вихователькою стояла якась жінка.

- Хай, - сказала незнайомка,- я твоя тітка. Ти мене пам'ятаєш?

- Ви? Ви щось сплутали я вас не знаю!

- Марі,- насварила її вихователька,- ця жінка скоро замінить тобі маму!

- Мою маму ніхто не замінить!!!

- Ну все. Заспокойся. Ходімо я відведу вас у вільну  кімнату. Я залишу вас самих... Коли поговорите, будь ласка, відведіть Марі у  її клас.

Вона вийшла...

-Ну привіт,my litle girl,- сказала тітка.

- Здраствуйте...- не привітно відказала Марі.

Тітка Кеті мала не дуже привабливий вигляд, а ще жахливий акцент. Хоча вона була одягнена у дорогий одяг і мала чудову зачіску, всім своїм виглядом вона тільки відлякувала від себе людей.

- Мері,- сказала вона,- я знаю, що ти мене зовсім не пам'ятаєш і звичайно, що й не хочеш зі мною мати якісь справи. Але... в силу обставин ти тепер від мене залежиш і будеш змушена переїхати до Англії.

-Я Марі, а не Мері,- кричала дівчинка,- і я не хочу ні до якої Англії.

- Від тепер ти Мері,- спокійно і холодно казала тітка,-і ще: тебе ніхто не буде питати.

-Але...

- Ніяких але. Розмову закінчено через тиждень я заберу тебе звідси - назавжди! А поки буду приходити щодня. Мені це теж не подобається, але...

-Нащо я вам?

- Це  вже не твоя справа.

...

Стосунки з тіткою тільки погіршувались. Щодня вона ставала все нестерпнішою.

Тепер Марі відверто її ненавиділа. Адже тітка змінила її ім'я, через три дні розлучить її з Міккі і Норою, тай її вона зовсім не любила. Тепер Марі жила тільки з однією думкою: " може станеться диво і вона передумає".

Але це ще таке. Найгірше в цій ситуації була реакція друзів. Вони не співчували дівчинці,  її не розуміли, казали, що їй дуже пощастило і що вони все б віддали за змогу мати хоч якусь родину. Дійсно, зі сторони Марі  виглядала дивачкою. Кожна дитина тут тільки мріяла про те що зараз має Марі. Але ніхто з них не знав тітку Кеті насправді, тож вони просто не мали права її судити.  Найгіршим було повернення кошмарів. За цих два з половиною місяці Марі вже забула про них і думала, що вони вже не минулому. На жаль, в нашому житті ніщо не трапляється за планом або так як хтось хоче. Дівчинка не знала, що чекати завтра. І це її лакало , і лякало по-справжньому.

...

- Міккі,- закричала дівчинка на весь коридор,- чекай.

Хлопець засипав на Марі, а тоді вони почали розмову:

-Привіт,- захекано сказала дівчинка.

- Привіт,- він усміхнувся.

- Я тільки що від тітки...

- І що там?

-Мене забирають- завтра.

- Вже?

- Вже... Тож цей день стане останнім. Може, сядемо десь, щоб нам не заважали?

- Пішли... Я знаю таке місце.

...

Вони сиділи на даху.

- Я пам'ятаю, як ти привів сюди мене вперше. Тоді мені було так самотньо...- сказала Марі.

-А зараз?

- А зараз ще гірше. Від думки, що я тебе не побачу... Більше ніколи. Мене це лякає.

- Не бійся там ти знайдеш ще кращих друзів. І забудеш мене зовсім!

- Не забуду. Ти ж знаєш, що це ніколи не трапиться...

- Знаю... А ти пам'ятаєш нашу першу зустріч?

- Еге ж звісно. Хіба таке забудеш.

Вони засміялися.

- Давай проведемо цей вечір так, щоб ніколи не забути...

- І як це?

- Просидимо тут до заходу сонця і обміняємось клятвами.

-Давай!

...

-Марі, бери всі свої речі і ходімо... Тітка вже за тобою приїхала.

- Що вже? А в мене є ще кілька хвилин? Мені б попрощатися з Міккі і Норою.

-Ну є. Все-одно вона ще в директора, забирає всі твої документи. Біжи, але тільки швидко.

Міккі і Нора були в ігровій, тож Марі чимдуж побігла туди.

-Міккі, Норо, я прийшла попрощатись. Я вже їду.

Діти підійшли до неї.

-Щасливої дороги... Я буду сумувати за тобою!- сказала Нора.

-А я буду пам'ятати тебе все життя, - сказав Міккі.

Вони ледь не плакали. На останок  обнялися і Міккі прошепотів:

-Я обов'язково тебе знайду, якщо не зараз,то коли виросту!!!

-Я напишу тоді коли приїду, але наврядче у нас щось вийде...

Вона пішла, думаючи що бачить його востаннє, але життя підготувало їй ще багато сюрпризів, про які вона дізнається згодом... Коли прийде час!