розділ 11

...

- Мері, сідай в машину, скільки я буду тебе чекати?- нагримала на дівчинку тітка, коли та якраз вийшла з дит. будинку.

Дівчинка сіла...

-Я не Мері, а Марі,- прошепотіла та.

-Що, що,- перепитала дівчинку тітка.

- Ви могли б мене називати правильно- Марі,а не так як кажете ви.

- Не могла б. Маленьке нахабне дівчисько, затям собі на носі: вже завтра ти прокинемося у зовсім іншій країні, де таких імен, як твоє взагалі не існує. Адже ти їдеш не у якусь там країну на сході Африки, ти їдеш у Англію, тож від тепер мусиш слідкувати за собою, твоєю мовою і навіть думками.

-Виходить я маю жертвувати власним ім'ям, власною думкою, власне  і самою собою, але для чого?

- Ну ти ж хочеш, щоб тебе годували вишуканими стравами, одягали у дорогий одяг... Все це не може бути просто так, ти маєш віддати щось взамін!

- Але я не хочу всього того, я просто хочу до мами.

- От і дурна. У твоєму віці я про таке тільки мріяла...

- Про що? Про те щоб ваші батьки загинули на ваш день народження, а ви потрапили у якиїсь незнайомий будинок де купа дітей і всі щось хочуть!?  А на фініші якась тітка, яку ви ніколи не бачили, забрала б вас до Англії?!

- Та ні. Ти знаєш про що я казала. До того ж мої батьки теж загинули...

- Я знаю! Мама мені казала... Вони теж померли через   автокатастрофу?

- Ні. Тільки батько. Мама «згоріла»  від раку 12 років тому, ще перед татом...

- Вибачте, я не хотіла зробити вам боляче. Розкажіть, будь ласка, які вони були. Це ж мої бабуся і дідусь.

- Вони були дуже добрими, обидвоє. Інколи мені було аж погано від цього. Твоя мама дуже схожа на батька. Не тільки зовнішністю, а й характером. Така ж правильна і горда...

-А ви...- на бабусю?

- Я... більше на маминого тата. Ну все досить! Бо я стаю дуже сентементальною. Ще трішки і заплачу.

- То плачте, якщо вам хочеться!?

- Все я сказала!

"А вона хороша ,-подумала дівчинка,- тільки у її житті було  занадто багато горя... Може, нам буде добре разом!?"

" І чому це я все їй розказую,- думала тітка Кеті,-вона мила, але з дітьми так не можна. Краще бути суворою і злою. Вона мені ще дякую скаже!"

...

Вони приїхали в аеропорт. Залишили машину на парковці, а самі зайшли у приміщення. Тітка одразу ж взяла квитки і вони пішли на посадку.Ще пів години і літак полетів. "Все,- думала дівчинка,- рідна земле, я тебе вже ніколи не побачу..."

- А можна спитати,- запитала Марі і тітки.

- Ну питай.

- Чого ви мене забрали. Нащо?

Вона так і не отримала відповіді, адже до них підійшла стюардеса і запитала чи не хочуть вони щось випити?

-Ваша донечка, не бажає соку? - запитала та.

- Ні не бажає,- швидко відповіла тітка.

- Взагалі-то я не її дочка,- додала Марі,- вона мені тільки тітка.

- Мовчи,- відповіла на її слова Кеті.

Стюардеса пішла...

- То чого ти мене забрала?

- А яка тобі різниця? Головне, що ти вже не у тому жахливому місці, чи не так?

- Не так. Мені там було непогано. Хіба я дуже сумували за мамою і татом... Але це не виправиш відстанню!

- ОГО яка ти. Ну добре. Припустимо у мене невеличкі фінансові труднощі( програла дуже багато в казино), а у тебе є квартира, яка владнає половину всіх проблем. Мої дії?

- То ви вдочерили мене через квартиру?

- Ну якщо чесно, то так.

- Але ж вона моя, при чому тут ви?

- Я твоя прийомна мама і маю право розпоряджатися твоїм майном до твого повноліття. Я вирішила, що ця квартира в Україні тобі не потрібна, бо ти будеш жити в кращих умовах в Англії, де на ці гроші, колись я придбаю тобі кімнату, або взагалі залишу свій будинок.

- Але ж цього ніколи не буде...

- Ну звичайно, але про це вже ніхто не дізнається... Бо я така хороша, правильна, можна сказати живу заради тебе...

- Вдалий план.

- Ще й як. Коли ми їхали всі дивились на мене, як на янгола, що спустився з небес заради тебе.

- А ти підла!

- Коли підростеш я навчу  тебе бути такою ж.

- Не треба. Такому не вчаться, такими- стають!

- Правидниця знайшлася. Вся у твою маму. Та що ти знаєш про жорстокі реалії у свої 10?

- 8. Мені 8. І я рада,що чимось нагадую вам маму. Мені приємно.

- Дивна ти. Тим і нагадуєш її. А ще свого татуся.

-А ви знайомі?

- Бачились кілька раз перед моїм від'їздом... Ще той тип. А я казала твоїй мамі. Він їй не пара. До добра це весілля не доведе... І хто виявився правим. Може б якби не він, мама твоя не загинула б. Та й тебе не було б...

- Чого ви так кажете? Тато зробив вам боляче?

- Не твоя справа. Але через нього я переїхала до Англії, перестала спілкуватися з сестрою, навіть не приїхала на твоє народження. От до чого довело те що вона мене не послухала. Зараз знайшла б собі чоловіка, багатого, з досвідом, не те що той, народила б від нього нормальних дітей. Але, що вже казати, пізно.

-Не кажіть так про тата,ви його не добре знаєте...і про мене, будь ласка, теж. Я нормальна!

- Ага ось і подивимось на скільки!

"Боже,- шепотіла дівчинка,- я вірю і знаю, що ти є. Будь, ласка, знайди для мене маму. Не рідну,вона в мене вже є, а ту яка буде мене любити і оберігати. Врятуй мене від тієї відьми я дуже хочу в родину, яка буде мене любити ! А ще мамо, я вірю ти мене чуєш. Допоможи мені! І я люблю вас з татом"

Ви напевно здогадалися, що саме тоді її почула Я. (Хоч я і раніше про неї чула!)  Просто тепер я вже  точно знала, що мені робити...