розділ 18

Час... Що за дивна штука? Він, ніби, лікує, але чи усіх. У них щось змінилося, зламалося. Вже ніколи не буде так як раніше, але...може бути краще. Вони так і залишились друзями, проте це не були такі ж приязні  і милі стосунки. Саша став набагато відлюдькуватішим, а Аліса сором'язливішою в його присутності.

"Алло",- сказала дівчина.

"Привіт,як там у вас?,- запитала Ірен.

" Все як і було",- сумно відповіла Аліса.

" Я через десять хвилин буду біля твого готелю...тебе почекати?"

" Ну якщо тобі не важко, то так"

" А ви вже не ходите  разом з Олександром?

"Ірен, ще слово і ми вже не будемо ходити з тобою"

"Ну все, все я більше не буду."

..

В Аліси зовсім не було настрою, тому вона швидко одягнула першу -ліпшу сукню, розчесала волосся  і спустилась в хол. Там на неї вже чекала Ірен.

- Привіт,-сказала Ірен.

- Привіт,- сумно відповіла дівчина.

- Вище носа. Це ще зовсім не кінець світу!

- Я знаю, проте...весь цей тиждень я живу наче в пеклі.

- Це мине, звичайно, якщо це просто почуття вини.

- А якщо ні?

Вони зайшли в офіс.

- Тоді також мине, але тобі знадобиться багато часу, щоб про все забути.

Вони посідали на свої робочі місця і взялись до роботи.

- Ірен, Алісо,- через 10 хвилин перервала їхню розмову директорка,- Олександра не буде, тому візьміть його проект на себе.

- А що з ним?- запитала Аліса.

-Леді, я думала, що ви знаєте про  конфіденційність такої інформації.

- Знаю, вибачте.

Вона пішла і подруги залишились на одинці з усім цим.

...

-Ірен...

Десь через дві години перервала дівчину Аліса.

-Що?

- Мені страшно!

- Чого?

-Я за нього боюсь. Раптом він щось з собою зробив!

- Не думаю, в таких випадках явно не попереджають керівництво.

- Все-одно. Мене якось не пособі.

- Сонце, я чесно не знаю чим тобі допомогти.

- А якщо я тобі дещо запропоную- погодишся?

- Залежно що. Але думаю, що так.

- Можеш зробити так, щоб я змогла відлучитися на годинку.

- І як я це зроблю?

- Просто якщо мою відсутність помітить місіс Кайт, придумаєш щось.

- Я скажу, що тобі терміново було потрібно піти, але ти відпрацюєш все під час обідньої пори.

- Дякую. Ти найкраща.

- Я сподіваюсь, ти не наробиш дурниць!?

-Ну, я теж на це сподіваюсь.

...

Вона швидко вибігла з офісу і побігла в готель.

"Боже, що я роблю? Я навіть не знаю де він. Може, його й нема в номері. І чого я взагалі туди йду!!!"

Але було пізно щось змінювати, адже до готелю залишилось менше ніж дві хвилини. Вона піднялась на потрібний поверх, і наважилась постукали. Ніхто не відчинив і дівчина вже зібралась йти, аж раптом двері таки відкрились і перед дівчиною постав чоловік вкритий  ковдрою з головою ледь-ледь схожий на Сашу.

- Привіт,- прохрипів хлопець.

- Привіт,- ніяково відповіла дівчина.

- Ти чого тут?

- Я...я дуже хвилювалася за тебе.

Вона заплакала.

- Ей ти чого? Заходь до мене, чого ми в коридорі стоїмо?

- Ну добре...

- І чого ти рюмсаєш?

- Просто, від тоді як ми...ну посварились, я почала себе зовсім по-іншому відчувати. А сьогодні тебе не було на роботі і я вже собі надумала...

- Не бійся. Зі мною все добре, ну майже. Це просто застуда.

- Застуда? Ти вже ходив до лікаря?

-Так, вранці. Але все що вона мені сказала, я точно робити не буду.

- Ну тоді, ти будеш змушений, робити те що скажу тобі я!

- Цей варіант мені подобається набагато більше.

- Лягай в ліжко, я тебе вкрию ковдрами!

- Я б  з задоволенням, але по-перше мені треба працювати, а по-друге, в мене тільки одна ковдра.

-Ти що? Працювати! Мені цікаво над чим?

- Над моїми проектом.

- Твій проект, ще сьогодні вранці віддали мені та  Ірен. Тільки Еббі залишився без роботи.

- Мені шкода...

- Чого це? Він був для тебе таким важливим?

- Ні. Просто через мене ви будете змушені працювати над тим, що зовсім не мали.

-  Ми впораємося! Ой ковдри! Я принесу свою і ще дещо.

- Не треба, ти під чим будеш спати?

- Попрошу адміністратора дати мені ще одну.

Вона пішла, не дочекавшись відповіді, щоб таки взяти свою ковдру і часточку свого дому.

...

-Ось!-сказала Аліса.

- Давай я візьму, тобі важко!

- Можна я похазяйную на твоїй кухні?

- Звичайно.

-Тоді лягай в ліжко, а я приготую тобі чай з сушених ягід.

- Ягід?

- Саме так. Моя сусідка наполягла на тому, щоб я їх взяла. Малина, калина і все таке інше.

- Хороша вона в тебе.

- Так. Якби не вона, наврядчи я б тут була...В тебе є якась їжа?

- Ні, не думаю.

- Тоді я куплю по дорозі додому.

- Може не треба?

- Ще й як треба!

...

На довго вона залишитись не могла, тому, зробивши все, що мала, дівчина чимдуж помчала на роботу.

- Ну що?- перше що запитала Ірен.

- Нічого.

Вона усміхнулася.

- Місіс Кайт, щось казала?

- Ні, але раджу все-таки залишитись під час обіду. Хочеш я теж залишусь.

- Нащо? Ти заслуговуєш на відпочинок.

- Ну це все добре, але ти ж нічого не сказала!

- Він хворий- застуда.

- Ааа, то це тому ти прийшла, краще сказати прилетіла, така весела!?

- Ні, просто, ми здається, знову друзі, і не просто офіційно.

...

Одразу після роботи,  в першому ліпшому супермаркеті, дівчина купила все потрібне і побігла додому.

- Привіт,-сказала Аліса, зайшовши у номер  до Саші.

- Привіт, ти так швидко?

- Я поспішала. Як ти?

- Вже краще. Температура спала. Все завдяки твоєму чаю.

- Зараз, ще я супчик зварю...

- Нащо, я ж каже мені краще!