Розділ 20

Надворі вже лютий і у наших  широтах це найсуворіший місяць. Це справді так, але не у Флориді. Зараз там  +18 і всі люди вже давно ходять без верхнього одягу.  На той час пройшло вже три місяці  як Аліса жила  в Америці. Вона встигла звикнути до погодних умов, людей, міста... Тепер будь-який  перехожий  з легкістю міг  назвати її справжньою  каліфорнійкою. Що не скажеш про Сашу. Виявилось, що різка зміна кліматичних умов точно не для нього. Зміна часового поясу, клімату, менталітету людей зовсім не радувала  його  організм . За два місяці моєї відсутності, він захворів вже тричі. Незважаючи ні на що Олександр також закохався в це місто. Цей чудовий пляж і океан, пальми і пісок.... Тут люди займаються справами життя і смерті, але ніколи не поспішають, все плине  розмінно і помірно. Люди знаходили і знаходять  час на себе і інших. Але все стає іншим по  суботах . У вікенд місто наповнювалось туристами. Вони шумлять, веселяться і просто насолоджуються  життям. Сьогодні був саме такий день. Тому четвірка друзів також вирішила приєднатись до цієї події:
- Алісо, я як корінна мешканка цього міста хочу запросити вас в Діснейленд. Але показати вам не місця для всіх туристів, а те про що знаємо тільки ми- мешканці цього міста. І я навіть не проти потерпати від компанії Еббі.
- Я також не проти, але тільки за умови, що Ірен не буде мене дратувати.
-Та годі вам! Я згодна, це повинна бути найкраща подорож за останній час!
- То може вже підемо? Ми тут вже 10 хвилин стоїмо!
...
- Давайте, для початку ми проходимо по найвідоміших місцях, а вже потім ми вам дещо покажемо.
- Я не зовсім розумію про що ти, Ірен...
- Еббі, не псуй людям свято. Ходімте, до Cinderella Castle. Це чудовий замок.
Там справді було заворожуючи. Вони реально відчули себе, як у казці.
- Тут так гарно,- сказала Аліса,- мені тут вже подобається.
- Це ви ще Magic Kingdom не бачили. Еббі ти не проти допомогти мені  провести нашій "парочці" екскурсію? Бо я не дуже розуміюсь в історії.
- Мені не почалося  чи ти просиш мене тобі допомогти???
- Ні, я пропоную надати тобі твої послуги. Просто вразі відмови Аліса і Саша багато чого втратять.
-Ну добре...
Замок Попелюшки  або Cinderella Castle  - це казковий замок у центрі двох тематичних парків Діснея: Чарівне Королівство у курорті Walt Disney World і Токійський Діснейленд в Tokyo Disney Resort. Обидва вони служать усьому світу визнаними іконками та флагманським визнанням для своїх тематичних парків. Поряд з Міккі Маусом, Тінкером Белл та Джимміні Крикет, замок є знаковим символом компанії Walt Disney.
- Де це ти знайшов???
-  Інтернет в допомогу. Йдемо далі... 
Magic Kingdom - це тематичний парк у курорті Walt Disney World Resort в Озері Бей. Заснований та управляється компанією The Walt Disney через парк, досвід і споживчі товари, парк відкрився 1 жовтня 1971 року як перший з чотирьох тематичних парків на курорті. Ініціалізований Уолт Діснеєм та розроблений компанією WED Enterprises, його макет та визначні пам'ятки базуються на парку Діснейленд в Анахаймі, штат Каліфорнія, і присвячений казкам та персонажам Діснея. 
Вони ще довго гуляли і побачили  Downtown Disney, Disney's Typhoon Lagoon Disney's, brizzard beach і нарешті зупинились в Animal Kingdom.
Animal Kingdom-це зоологічний тематичний парк у курорті Walt Disney World Resort у Бей-Лейк. Він володіє та управляється компанією The Walt Disney через свій парк, досвід та ділову продукцію, це найбільший тематичний парк у світі, який охоплює 580 акрів (230 га).  Парк відкрився в День Землі, 22 квітня 1998 р., І був четвертий тематичний парк, побудований на курорті. Парк присвячений і тематичний цілковито навколо природного середовища та збереження тварин, філософія колись була започаткована самим Уолтом Діснеєм- сказав Саша.
Раптом до Ірен подзвонили.
- Еббі, дзвонив шеф в нас на роботі чепе! Ми мусимо бути там!
- Щось сталося,-запитала задумана Аліса,- ми можемо чимось допомогти?
- Не знаю. Наврядчи,  ви новенькі і ще мало чого знаєте. Краще залишайтеся тут і гарно проведіть час за нас всіх.
- А що хоч сталося?
- Нічого серйозного - чепе, яке  трапляється досить часто. Еббі ти йдеш? 
- Йду...
- Подзвоните нам,  добре?
- Добре , спишемось увечері.
Вони пішли. І друзі залишились  майже  одні у величезному парку, майже у вечері і майже за містом.
...( Саша і Аліса)
- Нас залишили одних...Що будемо робити?
- Ну в мене не багато ідей. 
- Але ж вони є...
- Так, наприклад, залишитись тут і продовжити нашу подорож або ж поїхати додому і лягти спати.
- Я надаю перевагу першому варіанту.
- Тоді пішли купимо собі першу порцію морозива.
- Пішли, а що ще буде друга?
- І третя, четверта, п'ята...
- А тобі можна? У тебе ж проблеми зі здоров'ям...
- У кого? В мене?
- А що в мене?
- Просто морозиво -це мої ліки. Ти не знала?
- Та ні? Але тепер я знаю все.
Вони підійшли до лавки з морозивом і почали замовляти:
-  Дайте, будь ласка, три кульки бананового з горіхами.  Тобі яке?
- А мені ванільне з кокосом.
- Дякую.  Що будемо робити далі?
- Давай просто прогуляємося...
- І ти розкажи щось про себе!?
- Ти ж все вже знаєш...
- Наврядчи... Мені чомусь здається, що я взагалі тебе не знаю.
- Тоді я готова розповісти тобі все, що тебе бентежить.
- Та мене особливо нічого не бентежить, проте мені цікаво тебе пізнавати... Можна задавати тобі питання?
- Так буде навіть краще.
- Ну тоді чого ти працюєш саме в нашій фірмі. Як на нашу країну, то це взагалі не популярна спеціальність, тим паче для жінки.
- Чесно кажучи це вона мене обрала, а не я її. Я просто обожнювала хімію і на одному з конкурсів ми заради цікавості написали картки з професіями, і витягували по черзі. Ось так я , не надавши,  цьому великого значення витягнула мою майбутню спеціальність. А ти?
- Я просто хотів зайнятись чимось таким, що в нас ще не популярне. І зробити все, щоб це змінити. Так і вийшло...
- А знаєш, що саме цікаве. 
- Що?
- До десятого класу, я хотіла стати лікарем.
- Чому ж не стала?
- Померла моя бабуся і я зневірилась в  силах медицини...
- Сумна історія.
- Так невесела .А в тебе що?
- А я... Став успішним через те що у мене ніхто не вірив...
-А якому сенсі?
-  Я цілими днями щось вишукував, доводив, тільки зрідка займався чимось корисним". Батьки просили зглянутись. Взятись за голову. Вони не вірили в мене. Ні батько, ні мама, ні рідні. Тільки мала мене інколи підтримувала. І я її дуже вдячний.
-  Добре, що ти не зламався...
- Напевне, але знаєм мені здається, що якби всі казали, що я роблю все правильно, що у мене все вийде...я б наврядчи чогось добився. Я ж робив це на зло. Всім.
- Ти так мало говорив про своїх батьків... Ти з ними не спілкуєшся?
- Чого це? Ну як? Батько помер, я вже, ніби, казав...а мама живе за містом. Я тобі про неї потім розкажу. Пішли викличемо таксі, бо вже пізно і холодно...
- Я тебе образила?
- Ні що ти? Просто я дуже за тебе турбуюсь. Вже холодно...
...( Еббі і Ірен)
- Куди ми їдемо? Офіс взагалі-то в іншій стороні...
- А куди б ти хотів?
- Ось чому ти захотіла за кермо... То, на роботі нічого не сталося?
- Ні,  я сподіваюсь. Просто їм потрібно було залишитись на самоті. Ти чоловік, тому, наврядчи це зрозумієш...
- Куди ж мені!
- Тоді зупини ось там. І я пересяду за кермо...
- Ну так, це ж твоя машина....
- Просто я хочу відвести тебе в одне дуже гарне місце. Ти там вже була, але...нехай, це буде сюрпризом.
Вони приїхали на парковку біля одного з пляжів. 
- У мене на задньому сидінні є покривало... Бери його і пішли.
- Куди??? Там ж холодно...
- Там ще моя куртка є. Пішли...зробимо пікнік біля океану.
- Пікнік? З чого?
- Я думаю, що і кошик з їжею там знайдеться...
- А як ти здогадався?
- Про що?
- Ну...проте що ми будемо одні.
- Я не здогадувався. Якщо чесно, то я готував це  для всіх... То йдемо?
- Звичайно. Я хотіла б тобі дещо сказати... Вже! Зараз!
- І що? Можна спочатку я? Я хотів потім, коли ми вже  будемо там, але...ти дуже гарна і такі як ти мені дуже подобаються. Тільки не подумай нічого такого...
- Ти мені теж. Ти виявився дуже хорошим! Пішли?!?!
- Ходімо!