розділ 32

- Привіт, Ірен, я знаю, що це якось дивно і.....але я дуже хочу хоча б на один день потрапити в твій клуб.

- В якому ти сенсі?

- Ну пам'ятаєш, ти розповідала про клуб який ти створила зі своїми подругами ще в студентські роки?

- Так, але ми давно не збирались з приводу цього. Мабуть, років п'ять.

- Але ж ти казала, що ви і досі спілкуєтесь.

- Ну так, ми ж подруги. Зустрічаємось  десь декілька разів на місяць, часто зідзвонюємось, але наші розмови нічим не пов'язані з нашим клубом.

- Але ж заради мене ти зможеш все повторити. Лише один раз, ну будь ласка.

- Боюсь тобі не буде цікаво, але якщо хочеш, то.... Зараз я подзвоню Корі, може щось з цього і вийде..

-  Добре, я на зв'язку.

Аліса кинула слухавку." Це єдиний  нормальний варіант"-думала дівчина. Але чи так воно було?

...

Все вийшло. Ну так звичайно, Аліса хороша людина, а отже у неї все має вийти. Вони вирішили зустрітись рівно о полудні. Дві години на це все вистачить. О зараз якраз 16:40. Потрібно летіти туди, бо ж не встигну.

...

Аліса зайшла у домовлене кафе в призначений час. Вона трішки хвилювалася, але у цій ситуації це було  нормально.

Он за столиком біля вікна Ірен з подругами. Ну добре все,  Аліса впевненою ходою пішла туди.

- Привіт. Я Аліса, і так я і є та чудачка, що мріяла потрапити у ваш клуб.

Дівчата усміхнулися. Їх було четверо, якщо рахувати Ірен. Кожна з них була навіть рада цій зустрічі.

- Та нічого,- озвалася одна з них,- Я Одрі. І нам дуже приємно з тобою познайомитися. Якщо чесно якби не ти ми б ще довго не наважувались зібратися з цього приводу.

- Я Кора,- сказала ще одна.

- Ну,  а я Сандра.

- Мені  теж дуже приємно з вами познайомитися. І чим ви зазвичай  займаєтеся?

- Краще підійде займались, але...взагалі ми створювали свою штучну мову.

- Чесно?

- Так.

- Я вже хочу її почути.

Після двох годин від початку їхньої зустрічі 5 раніше ніяк не  пов'язаних між собою людей  вже стали хорошими знайомими, а після третьої чашки кави кращими друзями, тож не дивно, що в кінці зустрічі усі обмінялися номерами і адресами електронних сторінок.

Діло було зроблено. Все було навіть краще ніж Аліса очікувала. Дівчина була задоволена, адже вона не просто виконала свою місію, а ще й знайшла нових друзів.

...

А ось Саші не так пощастило. Цього було варто очікувати, адже це друзі дитинства Еббі, а отже ймовірність що вони досі спілкуються максимум 10%.Три з п'яти номерів були не дійсними, а інші двоє в останнє бачили Еббі на випускному. Але не все так погано як здається. Хлопці пообіцяли допомогти з пошуками, адже знали більше ніж Саша. Все що вони попросили - це  отримати запрошення на свято.

Все було не так як Саша очікував, проте він тримав себе в руках.

...

Ще ввечері Аліса подзвонила новим знайомим. Справу не можна було вирішити по телефону, тож дівчата домовились про зустріч о 7 завтра .

Час збіг швидко і Аліса вже чекала на подруг у дуже привабливому кафе біля її готелю.

А ось і Сандра.

- Привіт,- сказала  дівчина,- я нічого не зрозуміла, крім того,  що це дуже важливо.

- Так, а де інші?

- Скоро будуть,  я сподіваюсь. Ти щось замовляла?

- Нічого, крім чаю з кардамоном.

- Тоді я замовляю наші з дівчатами улюблені десерти. Насправді, ми тут часто буваємо.

- Я,  напевно, не буду.

- Ні, ні, ні, ти маєш це спробувати. А он вже і Кора.

- Привіт, вибачте що запізнилася, але не так просто дістатися в інший кінець міста, за 30хв.

- Нічого, все одно Одрі ще немає.

- Вона норвежка?- запитала Аліса.

- З чого ти взяла. Її батьки звідти.

- Просто у неї норвезьке ім'я.

- А  ну тоді зрозуміло.

- Нарешті,- сказала Кора.

- Вибачте, вибачте, я просто ніяк не могла дочекатись няню. Мій хлопчик, ну ніяк не міг залишитись на самоті.

- Та нічого. До речі, як там твій Евен?

- Дякую, все добре. Вчора побачила у нього перший зуб. Я така щаслива.

- А скільки йому?- запитала Аліса.

- Майже чотири місяці. У мене вже великий пацанюра.

- Ну добре, я так зрозуміла у всіх не багато часу, тож може почнемо. Алісо?

- А . Так звичайно. Ви щось чули про Еббі.

- Це хлопець Ірен, що здається її зрадив?

- Та ні він не зрадив, я чула, що він просто її покинув.

- Він не зрадив і навіть не покинув, все зовсім інакше. У мене є десять хвилин?,- нарешті втрутилась Аліса.

- То ви вирішили одружити їх?

- Здається так. Просто, вони б ніколи не зробили це самі.

- А якщо хтось з них вже на весіллі не погодиться. Скаже " ні" . Ось так просто.

- Ну, тоді ми вже нічого не вдіємо. Але ж варто спробувати.  То ви допоможете?

- Звичайно, ви знаєте я дуже щаслива у шлюбі, і саме мій чоловік зробив перший крок .Якщо вони кохають одне одного і просто надто горді, щоб помиритися, потім нам ще скажуть дякую,- сказала Одрі.

- Ну, я від цього усього не в захваті, але варто спробувати,- додала Кора.

- Ну якщо вам цікава моя думка, я проти, але що вже тут вдієш,- це звичайно була Сандра.

- Але найголовніша проблема в гостях. Я ледве дізналась про вас, а про інших, це  вже точно мені не під силу.

- Ми все вирішимо, ось побачиш це свято всім запам'ятається. А що там з гостями Еббі.

- Ми знайшли тільки два шкільних друзів, з якими Еббі не бачився більше 4  років тож поки нічого.

- Цю проблему ми теж вирішимо. Світ тісний, тож все буде добре.

Вони проговорили ще годину, а потім стомлені пішли кожен до свого дому.

...

Аліса одразу пішла до Саші. Вона мала йому все розказати, дівчина була задоволена.

- Ну як?- одразу ж запитав Саша.

- Я так стомилася.

- Заходь. Будеш чай або каву?

- Та ні. Можна я сяду на твоє ліжко?