розділ 34

"Мамо.....де ти....я чекаю на тебе..мама...!!!"

"Знову цей дурний сон. Знову. Але тепер там щось не так. Все ніби так як раніше, але тепер я бачу силует, а ще я точно пам'ятаю той голос. Це, напевно, дівчинка, а може й ні, я зовсім не впевнена... Стоп це не моє ліжко. Де я? Що тут робить Саша. Невже? Та ні. Він не такий."

-Сашо, чому я у твоєму ліжку і ти поруч. Між нами щось було?

- Що...чого тобі не спиться о...5 ранку. Може, зранку поговоримо?

- Я все-одно більше не засну. Може, я піду до себе?

- Мені і на кріслі непогано. Можеш залишатися. Та й якби між нами щось було наврядчи я б спав на кріслі....

- То я заснула? Чому ж ти мене не розбудив. Я зіпсувала нам вечір....

- Нічого страшного та й мені було приємно дивитись як ти спиш. А чому ти прокинулась? Щось погане наснилось?

- Та як завжди. Я вже звикаю. Розумієш, майже весь час я бачу лише один сон. Мене хтось кличе- хтось дуже схожий на ангела. Я не знаю хто це хлопчик чи дівчинка, але мене там називають мамою.

- Ти казала у тебе немає дітей.

- Це правда немає і не могло бути. Я ж тобі все розповідала. Мені страшно. Я розумію, може це лише фантазії, але бачити це, майже щотижня, у мене вже не вистачає сил. Я просто боюсь ночі.

- Чому ж ти мені раніше про це не розповідала. Це просто твої фантазії. Нічого все буде добре.  Ми впораємось.

- Ми?

- Нічого не подумай. Я просто тобі допоможу.

- Як?

- Позитивні емоції, море цікавих вражень...ти просто про це забудешся.

- Мені і так вистачає усього цього.

- Довірся мені. По-іншому, це не лікується.

- Чесно?

Вона засміялися.

- Абсолютно. То може, ще трішки поспимо?

- Тобі там незручно. Правда- краще я піду у свою кімнату....

- Чекай. Мені тут дуже добре чесно. І коли ще я побачу тебе у своєму ліжку?

Аліса промовчала." Може, ще  побачиш"

...

Десь о восьмій Аліса знову прокинулась, але тепер від такого смачного запаху кави...

Вона відкрила очі і побачила перед собою Сашу з кавою і квітами в руках.

- Скоро на роботу, тож я вирішив розбудити тебе настільки неоригінальним способом...

- Чому ж мені подобається. Дякую кава дуже смачна.

- А квіти? Сподіваюсь тобі подобаються лілії.

- Це мої улюблені. Давай я щось приготую на сніданок.

-  Навіщо? Я вже замовив нам круасани і фрукти.

- Непоганий сніданок. Тоді я до себе- треба привести себе в порядок.

- Я буду чекати.

Аліса знову посміхнулася.

...

Була обідня перерва коли Кора нарешті додзвонитись до Аліси.

- Ну нарешті і де ти весь час ходиш?

- Вибач, робота. Ну як у вас там справи?

- Все ок. Ну майже. Ми вже обдзвонили усіх друзів Ірен. Майже усі погодились прийти. Усього буде 15 гостей.

- А Еббі?

- З ним не все так просто. Виявилось, що він товаришує з кузеном Стіва- чоловіком Одрі. Але Макс знає лише трьох більш -менш товаришів Еббі. Усіх разом їх буде четверо плюс двоє з них одруженні. Усіх тільки шість. Нам здається це замало.

- Мені теж, але добре, що ви хоч когось знайшли... Давай зустрінемось з дівчатами десь о дев'ятій. Все-таки маємо, що обговорити...

- Добре. Зараз подзвоню Сандрі і Одрі. Думаю вони будуть не проти.

- Тоді до зустрічі?

- Бувай.

...

- Пам'ятаєте ми говорили про ідею костюмованого весілля?

Дівчата сиділи у тій самій кав'ярні, що і тоді з Ірен.

- Ну так. Загалом ідея непогана, але....костюми можуть повторюватися і...мені здається у нас будуть одні лише феї та гноми.

- То давайте самі виберемо хто ким буде. Ну, наприклад, я там буду жабою.

- Ловимо на слові. Буде весело.

- А що будемо робити з Ірен та  Еббі?

- Я б хотіла, щоб Ірен була у весільній сукні...

- А Еббі у дуже гарному костюмі...

- То давайте так і зробимо. Залишилось тільки вмовити їх це одягнути.

- Ну так...і як ти собі це уявляєш.

- Все дуже просто. Ми ж з Сашою наречена з нареченим.

- І?

- І на нашому весіллі ми можемо зробити все що захочемо...

- Та кажи вже!

- Ірен не знає усіх наших традицій. Можна сказати вона взагалі їх не знає, так само, як Еббі. Припустимо, що на українських весіллях саме дружка одягає весільну сукню.

- А це не надто абсурдно?

- Не знаю. Але варто спробувати.

- А що тоді одягнете ви?

- Так як всі костюми  героїв.

- Вона не повірить. А навіть якщо погодяться, то обов'язково зрозуміє, що щось тут не так.

- Не думаю. Вона і так зайнята, приготуваннями, а ще робота. О, до речі, треба ще декількох людей звідти запросити...

- Ну варто спробувати. Хто подзвонить?

- Я- я ж "наречена".

" Алло, Ірен, як справи? Я знаю що ми бачились дві години тому, але ... У нас виникла така ідея. Ми хочемо, щоб ти одягнула весільну сукню.... Чому? Ну все просто по-перше, у нас так заведено, а по- друге, ми вирішили, що наше весілля буде костюмоване. Це не обов'язково має бути саме весільне плаття, достатньо просто гарної пишної сукні. Я більше не буде тебе нічого просити.... В чому будемо ми? Ну все побачиш. Весілля через три дні.  Дякую. І ще, будь ласка, попроси Еббі, щоб він був у стильному костюмі. Вам дісталися такі ролі, чесно ми тут не причому. Обіцяю- це точно наше останнє прохання."

- Ну як?- запитала Одрі

- Наче погодилась.

-  Як взагалі, вона у все це повірила?- запитала Сандра

- Я досі в шоці, що вони ще ні про що не здогадалися.- додала третя подружка

- Треба радіти, поки все йде по плану,- відповіла я .

- В когось є папірець і ручка?- запитала Одрі

- Зараз...

- Це ж Сандра вона завжди носить з собою такі речі.

- А якби не носила де б ти  їх зараз шукала?

- Ну все все. Давайте краще напишимо список гостей, а потім кожному придумаємо костюм.