розділ 36

Ось і настав цей день. Усі подарунки були приготовані, костюми пошиті, а гості готові до свята. Церемонія було о третій, але всі гості, звичайно ж, крім Еббі та Ірен,  були на місці ще о полудні. Всі метушилися, змінювали прикраси та ініціали з іменами молодят.

Ще о 2годині усі переодягнусь в святкові костюми, з хвилини на хвилину мали приїхати винуватці свята.

Всі поставали на свої місця, німи були готові зустрічати Ірен та Еббі, і нарешті через декілька хвилин до воріт котеджу припаркувався автомобіль нареченого.

Ірен була одягнена в досить пишну коктельну сукню, коричнево-ванільного кольору. У неї було накручене волосся, що тільки вгорі збиралося в зачіску. Дівчина була просо неперевершена. Еббі теж виглядав чудово. Хлопець був вибраний у класичний теж коричневий костюм, правда в клітинку. Вони чудово пасували один одному.

Друзі взялися за руки і Еббі відчинив ворота. Далі вони потрапили в казку. Німи запросили їх до вінця, а всі інші почали аплодувати. Першою оговталася Ірен.

- Що це все означає? Але ж так не можна!

Дівчина заплакала.

Ведучий запропонував їм стати чоловіком і дружиною.

Першого за правилами  запитали Еббі.

Та хвилина, що він мовчав, для всіх стала вічністю. Аж потім він сказав:

- Ірен, сонечко, все мало бути зовсім не так, але якщо наші друзі вирішили зробити все саме так, то дозволь мені запропонувати  тобі стати моєю дружиною. Ти вийдеш за мене?

Усі присутні плакали.

- Я...я...звичайно вийду. Еббі,  я тебе кохаю.

Нарешті все це скінчилося. Усі були щасливими. Хіба Саша, він все розумів. Завтра вже не буде, як раніше. Тепер Аліса навіть фіктивно не його наречена.

Залишок дня усі висилилися, забувши про всі свої проблеми. Здавалося цей будинок був відокремлений від світу. Тут панувало лише щастя і море хороших вражень.