розділ 39

Сьогодні,  рівно рік , як все це сталося. Рік тому, 23 серпня її життя змінилось. Так, саме стільки часу Марі не бачила маму і тата. Точно,  сьогодні їй дев'ять. Тепер Марійка вже зовсім доросла дівчинка. На жаль, цей день назавжди стане болючим, вона все життя буде пам'ятати втрату.

Крім Мадді,  ніхто не знав, що у Марі сьогодні свято. На перший погляд день був зовсім звичайним, таким як вчора чи тиждень тому.

Мадді, як добре, що все так склалося.

Два тижні тому прямо з лікарні дівчина поїхала додому.

Так це був важкий період її життя. Крім струсу мозку, і перелому ребер дівчинці пошкодили ще й печінку. Але нічого Мадді впоралась. Її мама нарешті отямилась. Можливо, якби не хвороба, її мати так і ніколи не пробачила її батька, а заразом і саму дівчинку. Нарешті у неї все складалося добре, Марі бачила її кілька раз, тоді Мадді була щасливою.

Так, на жаль, банду Ліззі не арештували....але в школі вже давно припинились знущання і вимагання грошей.

А все чому?

Тому що батьки дівчат заплатили величезний штраф?!

Так ви вгадали, усі просто відкупились від закону, хоча ні, штраф це теж закон,тоді краще так:  вони заплатили штраф, бо того вимагав закон.

Вони теж постраждали.

Батьки двох перевели їх в інші школи. Тут залишились тільки Ліззі, та й вона дуже страждала. Усі дивились на неї злими, ненависними поглядами.

Та добре,  вже краще повернемось до Марі.

Так дівчинка дуже сумувала за Мадді, але та була щаслива і Марі була за неї рада.

Вона намагалася не згадувати події того дня, намагалась заповнити порожнечу читанням. Якби ж тільки мама або тато  були живі... Зараз Марі б вітали, дарували подарунки, але це вже в минулому.

У двері її кімнати постукали.

- Заходьте,- ввічливо відповіла дівчинка,- Мадді?

Вона ледь не плакала.

- Ну що малеча, влаштуємо тобі свято?

Ззаду дівчини, стояла її мати.

-  Одягайся ми вже відпросили тебе у директора.

- Що? Навіщо? Я ж нічим не зможу віддячити. І мені важко в цей день думати про свято...

- Давай уявимо, що це просто день, такий як був припустимо два роки тому,- втрутилась її мати.

- Але ж, я це зайвий клопіт...

- Що ти, для тебе наші двері завжди відчинені ти не можеш бути клопотом.

- Давай знімай свою піжаму.

Марі була на сьомому небі від щастя. На цій землі, знайшлися люди, які її люблять.

...

Спочатку вони пішли в парк. Там було так гарно!!!! Квіти, дерева інколи гойдалки. Усі їли морозиво. Потім пішли в кіно. Фільм був чудовим. Головна героїня за словами Мадді була дуже схожа на іменинницю. А далі мама дівчинки запросила Марі додому.

- Заходь, у нас не дуже просторо, але місця думаю вистачить. Кухня там.

Коли вони зайшли в кухню, Марі побачила дуже смачний торт на столі.

- Це мені?

- Так сонечко, вітаємо тебе з твоїм дев'ятим днем народження.

- Забувай свічку, і будемо різати.

Вони веселилися десь до 7 , а потім Марі мусила повертатись назад.

...

Марі відчинила свою кімнату. Нікого не було. Тут сумно і страшно. На час літніх канікул Лоллі поїхала до батька, а Мадді, Мадді більше тут не мешкає.

Спробувала заснути, але , на жаль, після усього сьогодні пережитого, після стількох чудових емоцій, їй це не вдалося.

«Що тоді робити? Наче не пізно. Десь годину тому закінчилась вечеря...

Може до дівчаток?»

Вона вийшла з кімнати і спустилась на перший поверх.

Відкрила двері зали, о нарешті, тут хоч хтось є.

- Привіт. Можна до вас?

- Заходь.

- А що ви робите?

- Готуємо привітання з днем народження, для одної дівчинки.

Марі похнюпилась...

-Послухаєш?

- Ну добре...

- Марі ти тут вже більше ще ніж три місяці і за цей час ми так і не знали б коли у тебе іменини, якби не одна маленька деталь , ми вміємо питати, саме завдяки нашому директорові ми все і дізналися. Ми усі бажаємо тобі знайти своє місце в суспільстві і не забувати нас в майбутньому!!!

Марі досі не розуміла, що відбувається.

- То це все для мене?

- Так...ти ж знаєш, ми усіх стараємось вітати.

Марі заплакала.

- Я  дякую, це все так неочікувано.

Вони обіймалися. А потім їли ще один святковий торт.