розділ 45

Час проведений разом з Міккі для Марі був на вагу золота. Тепер вони бачились все рідше і рідше, адже хлопчик все більше часу проводив з прийомними батьками. Інколи його привозили ввечері, і друзі мали 2-3 години, щоб побути разом, а інколи він залишався у тих людей на ніч, тоді Марі була сама, все, що її рятувало це непосидюча краща подруга- Нора.

Сьогодні Міккі приїхав в дитбудинок о 7, тому вони одразу ж побігли на дах. Їм було про що поговорити.

- Тобі там добре?- запитала дівчинка, після хвилини мовчання.

- Напевно, я ще ніколи не отримував стільки уваги і турботи. Можна сказати, мені пощастило, адже  у моєму віці практично не усиновлюють.

- А ти їх любиш?

- Не знаю мені з ними цікаво, а ще мені дуже шкода тітку Олю.

- Чому?

- Це довга історія.

- Може розкажеш?

- Якщо тільки ти нікому!?

- Ти ж знаєш, я вмію берегти таємниці.

- Вибач....Тай нема, що розказувати.Я  багато не знаю...але у неї померла старша донька. Точніше не так, колись у неї була зовсім інша сім'я: інший чоловік і дві маленьких донечки. Але коли старшій було 6 у неї виявили невиліковно хворобу, вони зробили їй операцію, але здається Ганнусі, це не допомогло, вона померла через три місяці після того. Меншій Марті, тоді було майже три. В такому віці діти не дуже розуміють, що таке горе. Вона як і всі діти гралася, веселилася і сміялася. Тітці Олі тоді було важко вона хотіла померти, щоб бути поруч з Ганнусею, вона дивилась на меншу доньку і все більше і більше її запитувала: як можна веселитися і радіти, коли твоя сестра померла. Врешті-решт вона взяла Мартусю і віднесла в дитбудинок, ще й потай від чоловіка. Коли ввечері він прийшов додому і не побачив дівчинки, вони дуже посварились, він забрав малу звідти і розлучився з тіткою Олею. Її чоловіку теж було важко, але він довів, що зможе виховати доньку сам, купив квартиру, переїхав в інше місце, там знайшов роботу...

- А що тітка Оля?

- У неї був психічний зрив. Вона лікувалася, зараз абсолютно здорова, але її колишній чоловік не дає їй бачились з донькою, Марта й сама не хоче, хоч дівчинка нічого не пам'ятає, не може пробачити матері.

- Але ж тоді вона була в такому стані... А цей чоловік, що поруч з нею?

- Він дуже хороший, вони разом вже 10 років, але дітей у них вже ніколи не буде...рідних.

- Чому?

- Бо Дядько Олег не може мати дітей, а тітка Оля після того випадку не хоче.

- А скільки зараз Марті?

-Я точно не знаю, але вона точно старша за мене. Мабуть, 14-15.

- А звідки ти про це все дізнався?

- Ну вони не хочуть від мене нічого приховувати, коли вже точно стало зрозуміло, що я буду жити з ними, вони мені все розказали.

- Прямо все?

- Ні, що у тітки Олі є донечка, що вона живе не з нею, що її старша донька померла, що вона розлучилася, що дядько Степан не може мати дітей. Вони вважають, що я дорослий і маю знати про них правду, все-таки я їхній син.

- Прикро, що Марта не хоче з нею бачились, твоя прийомна мама ні в чому не винна.

 - А знаєш, я зараз хочу лише дві речі.

- Які?

- Хочу стати їм справжнім сином. А ще в майбутньому знайти Марту і дати по шиї.

- У тебе все вийде!

- А ні я хочу, ще дещо.

- Що саме?

- Хочу завжди бути поруч з тобою.

- Але ж це нереально. Ти будеш за тисячі кілометрів від мене.

- Ти завжди будеш в моєму серці, тож...

- Так, а ще ти будеш навідувались до мене.

- А коли нам стукне 18,ти станеш моєю дружиною.

- Міккі, ти серйозно? Тобі ще й десяти немає.

- А я все-одно в це вірю.

...

- Знаєш, Міккі післязавтра їде, і що зі мною буде.

- Ти чого? Я думала ти до цього готова, і рада за нього.

- Норо, але ж ви усі дружили зі мною тільки заради нього. Він був найкрутішим хлопцем, а я? Міккі весь час був зі мною, то ви й...

- Марі! Ти серйозно так думаєш? Знаєш, я дружила з ним і до того, тож...твоя поява взагалі нічого не змінила.

- То ти не перестанеш зі мною спілкуватися?

- Вже не знаю. Після того, що я про себе почула від тебе!

- Вибач. Принаймні у мене залишиться одна справжня  подруга. Я не буду самотня. Правда?

- Я боюсь тобі вже щось  сказати, але всі інші дружили і дружать з тобою, теж не через нього. Нічого не зміниться, тільки якщо ти це ще комусь бовкнеш, боюсь тебе вже тоді ніщо не врятує

- Дякую, Норочко , ти найкраща в світі.

- Я знаю.

Вони обійнялися. Все-таки як добре мати на світі хоча б одну справжню подругу, яка завжди підтримає.