Епілог

Епілог

Що ж, потрібно ставити крапку і цій історії. Ви вже напевно, здогадалися, що це кінець, тому приємного читання останньої частини. Може, я вже давно вам набридла, і ви навіть не прочитаєте те що я зараз пишу, але з вдячністю до тих, хто все-таки прочитав все до останього рядка і слова, хочу написати що ж було далі. Марі поїхала з дитбудинку через три місяці після зустрічі з Алісою.  Знаєте всі кажуть, що я повністю провалила свою першу справу.  Чому? Ну, бо я надто багато втручалася, діяла вкрай не обережно, але що вже вдієш, головне, що вони стали родиною і здається щасливі. Я люблю навідувати їхню родину, з того часу пройшло вже більше ніж п'ять років, але я хоча б один раз на рік намагаюся прилетіти до них в гості.

Так... Марі вже 14, точніше через 2 місяці буде 15, вона вже така доросла. А ще через 5 місяців, після того як Марі забрали додому, у неї народилась сестричка, така маленька, пухкенька дівчинка, і знаєте їм зовсім не заважає різниця у віці. Навіть навпаки після появи у їхньому домі маленької Лізи, вони ще більше відчули себе справжньою родиною, у якій дві чудових доньки і люблячі мама і тато.

Лізі вже майже 5. Так вона вже дуже доросла пані, а ще вона така мрійниця, цим вони дуже схожі з її старшою сестрою.

А ще кожного року Марі буває на могилі батьків, Аліса розуміє дівчинку, тому дозволяє її в будь-який час, сісти з Сашою в автомобіль і поїхати на могилу мами і тата.

Нещодавно Марі  зустріла Міккі. Так саме того хлопця, який змінив їй життя і можна сказати врятував її. Поки що вони тільки вчаться бути друзями і наново пізнають одне одного, але  у них все вийде, я впевнена.

До речі,  Міккі знайшов Марту. Я досі не знаю, як йому це вдалося, але  дівчина щотижня приїжджає до Києва, щоб навідати маму. 

А ще я впевнена, через 5-7 років Міккі зробить Марі пропозицію, від якої вона просто не зможе відмовитись. Поки що їхні серця не належать одне одному, але такі стосунки точно переростуть у щось більше. Ось побачите.

овіть мене на слові.

Он вони, гуляють вдвох в парку. Їм справді є про що поговорити. Міккі з Марі такі кумедні, спочатку одне одного навіть не впізнали. Друзі часто згадують про Нору, особливо Марі. Дівчинка навіть була у неї. Скоро Норі 16.  За стільки років вона дізналася звідки вона родом і хто її батьки, залишилось тільки закінчити школу і поїхати до них. Просто подзвонити в двері, і подивитись у вічі, просто сказати я ваша донька, яка чомусь не померла.

А он неподалік від них Аліса з Сашою і маленькою Лізою. Ті граються у щось на майданчику, а вона сидить на лавці і говорить з кимось по скайпу. Це ж Ірен. У неї теж все добре, ще тоді через декілька місяців вона народила сина. Що вже згадувати. Зараз Ірен багатодітна мама. У неї троє дітей. До того ж молодші - близнючки. Вона зовсім забула про роботу, тепер дівчині головне підготувати Вілларда до школи, розважити дворічних Алісу і Моніку, а потім тепло зустріти чоловіка з роботи. Вона щаслива, адже вони живуть у двоповерховому будинку, у них троє дітей, собака, 2 коти і кролик, а ще у них є 10 хвилин, тільки на себе.

До речі, до Марі, двічі на рік дзвонить тітка Каті. Вона відчуває провину перед дівчинкою, тай ніколи не бажала їй зла. Вона знову багата, а ще одружена. Її чоловіку 58, трохи застарий для неї та нічого. Здається їм непогано разом.

Вони усі  щасливі. І я невимовно рада. Їхнє щастя таке різне, але таке схоже між собою.

Сподіваюсь моя історія, допомогла вам в чомусь, може ви стали добрішими, або пішли і обійняли маму...

Дякую що читали.

Навіки ваш дух, і я Etta- Karlaya.