Глава 18.

Райан Кім 

Боже, як я боявся і переживав за Майка! 

Мій синочок, найкрасивіший і найрідніший хлопчик в світі!

Після телефонного дзвінка від Діни, я побіг до машини, на ходу телефонуючи усім своїм знайомим, пов'язаних з лікарнями і молився. 

Вона плакала і я разом з нею ... Моя дівчинка, скільки в ній сили і витримки, вона правильно зреагувала , вчасно привезла дитину, все зробила правильно, але все одно ... 

Я за пів години підняв все місто на вуха, погрожуючи, пропонуючи грошей, домовляючись, адже не можна втрачати ні хвилини. 

Слава Богу, що все в порядку! Яке полегшення ... Сльози котилися по моїх щоках, я не міг зупиниться ... 

Майк назвав мене татом, це для мене найцінніший подарунок у світі. 

Тепер залишилося вмовити Діну пробачити мене і тоді я стану найщасливішою людиною в світі. 

Діна Мандаринова

Я зателефонувала мамі і заспокоїла її і Рому, які не знали подробиць, але розуміли, що були якісь проблеми. 

-Мамо, - в кінці бесіди я вирішила розповісти про Райана. - Були певні ускладнення і я звернулася до батька Майка за допомогою. 

- Допоміг? - сухо запитала мати. 

- Так, фактично врятував життя синові. 

- Тоді він заслужив приймати участь в житті дитини. Сам хоче цього? 

- Він не говорив, але я бачу, що дуже хоче. 

- Значить будь мудрою і дозволяй їм будувати відносини. А ви самі мириться не збираєтеся? Скільки можна плакати ночами? - діловито запитала мама. 

- Після того, що він зробив? - я обурилася і сильно. 

- Дочка, всі вони з тарганами, купою недоліків, але ми їх все одно любимо. Попри все, любов нераціональна за своєю природою, вона прощає, забуває образи і горе, долаючи майже все. У той же час, любов окриляє, надихає, наповнює і робить щасливим. Задумайся, дочка, чого ти хочеш, - філософськи прорекла жінка.

- Ні, я не пробачу! - вперто продовжувала заперечувати очевидне. 

- Ну так, ти горда і незалежна, просто нещасна. Продовжуй в тому ж дусі. 

- Мам, бувай! - вирішила поставити крапку в цьому безглуздому діалозі. 

- Ага, до зустрічі, - спокійно відповіли мені і тут же відключилися. 

Мама є мама. 

- Райан, як він? - була вже ніч, Майк, щасливий від зустрічі з батьком, заснув і мирно сопів, поклавши ручки під щічки. 

- Втомився і спить, - чоловік не відривався від споглядання дитини. - Я готовий дивитися на нього всю ніч.

- Давай по черзі, - я сіла на крісло, з величезним почуттям втоми від пережитого. 

- Діна, вибач мене. 

- За що ти просиш вибачення? - я сиділа з закритими очима, сил не було їх відкрити, і не хотілося ... Його гіпнотичні чорні очі мене заворожували і я втрачала розум, а більше так не хочу. 

- Я міг тоді з тобою поговорити, все пояснити ... І мав. Але просто не зміг, не знаю, чи повіриш ти, однак для мене це було найважче рішення в моєму житті ... Мені було боляче, образливо, відчай і безнадія охопили мене. Жити просто не хотілося ... Я не зміг забути тебе за ці два роки, як і раніше кохаю і хочу бути з тобою. Думаю, ти здогадалася, що непросто так я вхопився за проект і як тер'єр тримаю його й не відпускаю ... Це єдиний варіант бути поруч з тобою, бачити тебе. Діна, я шкодую про те, що накоїв ... Я не був сильним і надійним чоловіком ... Я не заслуговую тебе, знаю і сам, але все одно дуже тебе кохаю. І нашого сина люблю, він чудовий! І полюблю Рому, адже він твоя сім'я. Будь ласка, дай мені шанс. 

Я відкрила очі, а Райан стояв на колінах ... 

- Що ти робиш? Встань, - я підскочила до нього і почала піднімати.

- У нас в Кореї це одна з форм прояву глибокої поваги, це не приниження для мене, я хочу показати ступінь моєї любові і своє ставлення до тебе. 

- Райан, я не знаю ... Мені було дуже важко, коли ти покинув мене, дилема з вагітністю, фінансові труднощі, переїзд, самотність і постійні спогади. Ти зробив мені дуже боляче ... Я кохаю тебе і від цього ще болючіше ... 

Райан обійняв мене, витер сльози і прошепотів: 

- Я хочу женитись на тобі, усиновити дітей і виправляти помилки, забирати твою біль все життя ... Кохати тебе всім серцем і душею, піклуватися і оберігати. Обіцяю, що ніколи більше вдію підло і низько! 

Насправді я теж його кохала ... І не переставала кохати ... 

- З Самантою я бачитися не бажаю і Майк теж! - категорично видала я. 

Він міцно мене обняв і поцілував, кружляючи по палаті, де мирно спав наш син. 

Вранці прийшли моя мама з Ромою. 

- А як я повинна його насварити, якщо він української мови не розуміє? - мати відкрито розглядала Райана, і незворушно задавала питання. 

- По-японськи? - несміливо зробила припущення.

- Дочка, я по-японськи тільки арігато  вмію, а тут треба «козел», «падлюка», «гад», «дочки моєї не вартий", "не зять, а непорозуміння » - перераховувала вона.