Глава 11.

Розвиднілося. Дейк протер очі, збагнув де він є, та піднявся йти. Тіло трохи заніміло, але думка про Мейден надала йому пружності. По дорозі, тягнучи коробку із записами, він зайшов за свіжою випічкою. Поруч з його будинком була невеличка пекарня, з великим та смачним вибором.

Обережно зайшовши додому, він одразу попрямував на крихітну кухню. Там не було нічого, з чого можна було б зробити сніданок. Але була кава.

Обережно, з двома кухликами кави та булочками зайшов у кімнату, де ліжко було пустим. Глибоко зітхнувши, повернувся на кухню і почув як відкриваються двері. У Мейден в руках були свіжа випічка, сир і молоко.

- А я... - не знайшовся Дек.

- Та я теж... - посміхнулася дівчина.

- Поки гаряча кава, ходімо снідати.

Сидячі на крихітній кухні з духм'яною випічкою та кавою, вони наче соромилися дивитись один на одного. Зейн перевів погляд на коробку із записами.

- Знаєш, я майже не спала - почала Мейден, тримаючи кухоль двома руками - дещо не давало cпокою. Пам'ятаєшь, як Анна писала про свого Пабло? Вона його наче тестувала, досліджувала. Не знаю точно, наскільки близькими були їх взаємини...

- Ти хочешь сказати, що двоє різностатевих людей добровільно їдуть у замкнений простір на півроку, і вони не настільки близькі?

- Близкість може бути різною. Як у сім'ї... вибач - дівчина згадала про інтернат.

- Що саме, на твою думку - наче й не помітив Дейк - вона в ньому знайшла? Вони різні, за освітою, стилем життя, колом знайомих, та взагалі. Вони не мали зустрітися.

- Вона посилалася на випадок. А потім він її зачепив саме тим, що був не з її кола спілкування. І був загадковий, не схожий на тих, до кого вона звикла. Прийнамні, для неї. Але я не про те. Дивись - Мейден скочила до коробки та відкрила її, погортала вміст - ось перші тести, за датою десь півроку тому. Так, а ось останні, це мабуть перед зникненням. Просто порівняй.

Зейн склав розгорнуті зошити один до одного. Довго вглядався, намагаючи спросоння зрозуміти загальний зміст, порівнюючи зміни відповідей. Врешті, майнула здогадка, яку перехопила Мейден.

- Ось бачиш, на першому тесті є ознаки цілеспрямованості, а на останньому він... розгублений, мабуть. Тут... - Мейден поринула у записи - здається, коли вони познайомилися, то він шукав зустрічі з Анною.

- Він її побачив, і вона йому сподобалася. То і вирішив познайомитися. Що такого?

- Не зовсім так. За всіма ознаками, він взагалі не міг ні з ким знайомитися.

- Чому?

- Бо у Пабло комунікативні здібності відсутні взагалі. А ще він замкнений у внутрішньому світі, і не приймає жодних нових контактів. Ну, побутові - то не рахується, там механічні неусвідомлені дії.

- Тобто, знайомство з Анною Сандер було спланованим?

- Певне, що так. А от останній тест дає зовсім інший результат.

- Стривай, у мене є думка. А не пов'зані чимось знайомство із Сандер та поїздка на острів?

Мейден знизала плечима. Дейк продовжив:

- Припустімо, що Інтара цілеспрямовано познайомився саме із Сандер. Далі він пропонує Анні кинути кафедру та своє оточення на півроку і поїхати на острів, і вона погоджється. Це схоже на реалізацію якогось плану?

- Так, здається.

- Але на острові щось йде не за планом, так? Ну, за тестами та її щоденником Інтара був розгубленим та засмученим, і здавалося що він втратив ціль. Чи не так?

- Можливо. Дивись, останні сторінки щоденника, Анна пише що Пабло щось ховає від неї. Або він щось знайшов, або він хоче сховати.

- Тобто, він щось привіз на острів, щоб потім сховати? План виконано, і тепер він не знає як його закінчити?

Дівчина знову знизала плечима та пригубила кави, Дейк продовжив:

- По великому рахунку, для мене ця справа вирішальна. Чи можу я стати справжнім детективом. Пройшло майже два тижні з моменту зникнення, а я не можу навіть кваліфікувати справу.

- Що це значить?

- Я не можу навіть чітко визначити, що це - вбивство або нещасний випадок. Ну, або викрадення. Припущення, жодних конкретних деталей. Те, що я тобі розповів - таємниця слідства, але це все.

- Дитина!

- Що?

- У неї мала бути дитина.

- Звідки?...

- І мабуть Пабло про неї не знав.

- Як ти...

Замість відповіді Мейден розгорнула перед Дейком зошит. Спокійним та розбірливим почерком Анни було написано: "здається, нас чекає новина..."