Глава 12.

- Ти розумієш, що таке погнати вертоліт? Ти впевнений, що тіло Сандер саме там?

- Шеф, такі мої висновки.

- Я чув. Висновки у нього. Але докази де?

- Але ж це логічно! Дивіться - Зейн перевернув Крейду фото осипу на острові - тут явно печера, то не просто діра. І там були свіжі сліди. Далі Інтара потрапив морем за кількадесят кілометрів на узбережжя, і поїхав до Хогарту Сам. У досить пригніченому стані, як на мене. Що ще могло трапитися, і від чого він втікав?

Шеф поліції довго міркував, покусуючи вуса і перебираючи документи на столі, не дивлячись на детектива. Врешті він підтягнув до себе телефон і взяв слухавку. Через півгодини Дейк пійшов перевдягнутися додому.

- Ти не поїдеш зі мною на екскурсію? - Мейден була вже на порозі.

- Ні, я на острів.

- Так може я з тобою? Побачу все з повітря...

- Не можна. Ніхто навіть не знає, що ти у справі - Дейк посміхнувся, отримавши посмішку у відповідь.

Ще через півгодини він та двоє співробітників парку чекали на майданчику підлітаючий вертоліт. А ще через дві години, вимазані глиною та піском і присвітлюючи ліхтарями, всі троє обмацували найвіддаленіші куточки досить великої печери.

Дейк встиг зробити декілька фото зі спалахом, там були досить свіжі сліди. Тіла не знайшли. Однак, один із чоловіків витяг спочатку шматки старого дерева, а потім і стару монету. Така знахідка надала такої наснаги, що вже згасла через відсутність предмету пошуку, що через півгодини було обнишпорено всі закутки і знайдено ще п'ять монет, приблизно такого ж віку.

З тим і повернулися. Звичайно, Крейд був голосно незадоволений проваленою версією, однак експедиція мала хоч і несподіваний, але результат.

Гіркоту провалу Зейну скрасила перспектива поїздки до Хогарту, адже він їде поїздом з Мейден. Вона вже чекала ввечері на нього вдома, і навіть тривалий прочухан шефа не зіпсував настрій Дейка.

- Дивись - показував фото - там печера, ось перший зал, там знайшли останню монету. Далі другий, ще більший. Там і знайшли майже всі монети. І ще, мабуть, залишки від якоїсь скрині.

- Які старовинні, хоча і у гарному стані. Певне, зберігалися там... Це був скарб! Я читала, що колись тут були пірати.

- От і з'ясуємо. Їду з тобою до міста.

- Чудово! - мрійливо посміхнулася Мейден. І вони вирішили повечеряти вдома, тому що до ранку лишалося не так багато часу...