Глава 15.

На дистанції радіозв'язку з маяком, в період зникнення людей з острова, проходило вісім кораблів. Всі вони були великими океанськими, і не зупинялися - та й це було малоймовірно. Наприклад, танкеру, що йде крейсерською ходою, для повної зупинки і старту потрібно майже день, сотню кілометрів шляху і кілька тон палива. Тобто, не варіант. Та й Зейн не дуже на нього покладався.

Щож до тих, хто міг бути на зв'язку з островом. З цією частотою працював лише Радж, радист в адміністрації парку. Загалом всі рації, що працювали у парку, були виставлені на окремі частоти - на маяку своя. Вони були досить простими. Лише радіостанція адміністрації національного парку могла зв'язуватися з маяком. На такій частоті ще могла працювати рація рятувальників. Але всі виклики фіксувалися у журналі, і графік чергування змінювався щотижня. Тобто, передбачуваність виключалася.

Дейк, сидячи з кавою у сквері поруч з будинком адміністрації парку, з годину спостерігав за Раджем через вікно радіорубки, придумуючи спосіб, як витягнути його на розмову. А Радж щиро здивувався візиту Зейна, який у містечку не славився особистою товариськістю.

- Чим можу допомогти, детективе?

- Мені потрібна порада.

- Так, із задоволенням! - ще більше здивувався радист.

- Як давно Ви тут працюєте?

- Хм, десь років п'ять.

- А до того часу?

- Навчався у Мадрасі, потім там і працював у порту. А тут була цікава вакансія. От тільки до холоду ще не зовсім звик.

- А чим цікава? Тут, мабуть, набагато менше роботи, ніж у порту.

- Так, тут простіше, і складніше. Самого зв'язку небагато, але постійне чергування, і вся апаратура на мені. Налагоджую, ремонтую.

- Я бачу. А то запчастини? - Зейн кивнув у бік стелажу, де стояли невеликі металеві шухлядки темнозеленого кольору.

- А, то старі військові станції. Здається, такі були у піхоти. Військові лишили. На запчастини.

- Хіба вони підходять?

Радж нібито трохи засмутився, і витяг якусь конструкцію з дротами.

- Мені цікаво, ось я тут посилювачі до тих станцій, що на човнах... Там слабенька потужність...

- Цікаво... А на яку відстань? Ну, яка максимальна відстань зв'язку між нашою станцією та човнами?

- Ну... десь... Ось тут - тицьнув у карту радист - кінцева точка найдальшого маршруту, там вони... Ще й від погоди залежить, і висоти місцевості... А що хотіли запитати?

Дейк помітив якесь хвилюювання Раджа, и вирішив трохи підтиснути.

- А для маяку хіба треба підсилювач?

- Ні, там все працює нормально - ніяк не відреагував радист. Тож детективу нічого не залишилося, як піти ва-банк.

- Чи можна з острову зв'язатися з кимось, крім Вас?

- Ну, там у них старенький трофейний Блаупункт. Радіус сигналу на їх потужності трохи більше 60 міль, тобто десь 100 кілометрів. До нас дістає досить впевнено, навіть у непогоду. Хіба що гроза... Але на цій частоті... Там виставлено так, що змінити не можна. Кажуть, були випадки невірного налаштування. Тому зроблено так, щоб було максимально просто і надійно. Там регулюється тільки гучність. Так от, на такій частоті у них зв'язок тільки з нами.

- А, наприклад, кораблі що проходять? Або, може, хтось інший може налаштуватися на їх частоту?

- Ми виставили її так, щоб жодна діюча станція не заважала впевненому прийому. Та й такими частотами зараз не користується ніхто.

- Взагалі ніхто?

- Ну, військовий флот може бути, але цивільний - ні.

- Військовий? А коли тут був останній військовий корабель?

- Має знати берегова охорона, але наскільки я фіксую в ефірі, то за останній рік ще жодного корабля не було.

- Маєте на увазі будь-якого?

- Надводного у штатному режимі.

- Що маєте на увазі?

- Ну, у мене виставлено загальний пеленг на широкому діапазоні. Військові частоти йдуть окремо, та шифруються. Між нами, щось я можу розпізнати. Але ж за рік нікого на них не було.

- А якщо це хтось ворожий?

- Берегова охорона побачить у радар.

- Підводний човен?

Радж звивовано подивився на Дейка.

- Ви серйозно?

- Чому ні?

- Ну, щоб вийти на зв'язок, потрібно спливти. Радар може не побачити, але напевне я зафіксую відповідні шуми, якщо шифром. Але ж кажу, що нічого не було такого.

Зейн підійшов до стіни з детальною мапою національного парку, що висіла на стіні радіорубки, втиснувшись поміж стелажами. Такої карти він не бачив і в головному офісі парку. Судячи по ній, вздовж острова з грядою скель була глибока западина, достатня для підходу підводного човна майже впритул до берега. Якщо домовитися наперед, і зв'язок у відсутність Раджа...

Думка про можливість втечі з острова під водою майже витіснила сумнівну здогадку про причетність радиста до якихось маніпуляцій з радіостанціями. Детектив вирішив повернутися до неї вже у себе в офісі, і наостанок спитав, мабуть просто для ввічливості: