Перевірка служби безпеки

Гракас поважно підійшов до мене до трьох сходинок, що відокремлювали рівень начальника, - я посміхнулася "рівень бог від рівня смертних" - й простягнув руку.
Я на автоматі простягла свою долоню назустріч, й спершись на йоко руку, спустилася вниз.
У його погляді ковзнуло здивування, яке я не змогла пояснити, до моменту, як він перепросив приємним баритоном, - дозвольте ваш інструмент.
- Гракас, - долинуло з кабінету, - нехай сама покладе, й нікому не дозволяй його чіпати, бо зіб'єте налаштування.
Ще однин подив я змогла вловити у його очах, що явно не дуже сподобалося самому здивоаному, й він кивнув у бік коридору.
– Тоді прошу.
Сейф особливо небезпечних доказів представляв найпершу кімнату ліворуч за ґратами.
Без вікон, з тим самим іскристим синім захистом не тільки на полицях, але й по всьому периметру стін, при тому той захист здавався мені чимось дуже небезпечним.
До того часу, як Гракас цей захист зняв й кивнув, пропонуючи зробити свої справи по-швидкому.
- Не багатослівний, - відклала в скарбничку перших вражень характеристику цього чоловіка. Передбачувано направившись у найдальший кут та поставивши мідницю на полицю.
- А захист її мені не зіпсує? - запитала, погладжуючи край чарівного предмета.
- Ні, - захист утворює замкнені інертні ніші навколо кожного предмета, не порушуючи структури та властивості.
- Ну гаразд, - й рушила назад.
Тільки зараз я зрозуміла, що за мною стежили чаклунським зеленим поглядом, аналізуючи кожен жест, ходу, наче просвічували рентгеном. "Точно, швидше за все, це служба безпеки" - злегка висунула кінчик носа інтуїція.
- Ви щось приховуєте, - швидко промовив Гракас, встановлюючи захист на кімнату.

– А ви нікому не скажете? - таємничим пошепком я вирішила видати ранкову таємницю, пов'язану з попередженням, що мене краще не лякати.
Якщо він і й напружився, то майже непомітно. Не дочекавшись від нього навіть кивка, - я вивалила на нього те, як я проявила будинкового духа Августина.
Якщо чоловік очікував чогось на кшалт, що я покаюсь у тому, що добу як потрапила на цю планету з іншого світу, то він глибоко помилився.
Ну так, мабуть, відповідна підготовка в інституті наклала свій відбиток на мою ходу, тому я не виляла задком й не йшла від стегна в подарованих мені черевиках.
Але немає нічого більш вдалого, ніж кинути цукрову кістку шукачеві, збивши того не тільки зі сліду, але й змусивши на якийсь час забути про тебе та взятися за цікавіше завдання.
- Домового духа Августина? - ще він встиг спитати у мене перед дверима Сіазону.
Я закивала головою, як китайськя киця Манекі-неко лапкою, й притиснула пальчик до губ.
За виразом обличчя Гракаса я зрозуміла, що найближчі пару годин він буде зайнятий тим самим, що й Августин. Пошуком подібних випадків в історії. Й якщо перший, що вже бачив Поллі, з тремтінням чекає вечірнього повернення в будинок, який тепер може тиснути на психіку та не фігурально висловлюючись, шукав інформацію, як повернути все як було, то другий, швидше за все, буде шукати згадки, як виглядають втілені будинкові духи й чим це загрожує.
Я ж усміхнулася куточками губ, дивлячись на таку ж саму відзеркалену усмішку на обличчі лікаря.
- Катріно, - голос у лікаря був карамельний. Зазвичай я не любила солодке, але від солоної карамелі мліла, особливо якщо нею полити холодний вершковий пломбір, або чорний брауні з вишнею.
Якщо таким голосом питати, де болить, то хочеться відразу взяти долоню запитавшего та притиснути до випуклості вище пояса.
Я мимоволі облизала губи й хрипко відповіла - лікарю, я готова!
На чверть перевертень реготнув, - вибачте заради бога, мене давно ніхто так не називав.
- Прошу, - він показав на скляну кабінку, - швидко відішлемо ваш зліпок до Слідчого комітету, та я спробую прискорити отримання вашої перепустки.
"Сподіваюся, що моя аура нічим не відрізняється від аур інших членів групи" - здається я сказала це вголос, бо Сіазон відповів.
- Я не бачу аури, це зашифрована інформація та до неї має доступ дуже обмежене коло осіб.
Сама процедура представляла собою необхідність стояти, розслабившись у скляній колбі, поки коло за колом навколо тебе біжить по поверхні мушка, що святиться.
Магмедексперт всю процедуру розважав мене розповіддю про те, що практику лікаря залишив через любов до пригод. Я могла його зрозуміти, Сазонич теж розповідав, як любов до детективних романів зробила із нього судмедексперта. Й хоча свіжість трупів у його роботі не завжди була першої свіжісті, але детективи стали у цьому разі сенсом його життя.
Після того, як невідомий мені апарат зі зняття аури блимнув зеленим, випускаючи мене до лікаря, я по його погляді зрозуміла, що це було ще одним етапом перевірки.
- Катріно, у разі чого, ви можете звертатися до мене при нападах болю, все, що в моїх магічних силах зроблю.
"Хоч знеболювальне не треба буде купувати, у ці самі дні" - вирішила для себе, - подякувала та вирушила на наступну розправу.
Чому жінки падали до ніг Вухоса я зрозуміла за пару хвилин.
За нашими столами було два входи під кабінетом начальника, в одній кімнаті був склад.
Мені продемонстрували одяг з одного боку кімнати та купу незрозумілого екіпірування з іншого боку.
ЙІ запропонували переміряти, щоб підібрати за розміром.
Я майже забулася й дала свою згоду на допомогу ловеласу. "Солодкоголосо співає", - промайнуло в голові в момент, коли я погоджувалася зняти з себе чудовий редінгот.
Але в останній момент, мене ніби хтось калатушкою по голові огрів, бо я запитала у нього, - а це обов'язково, оголюватися, чи достатньо приміряти на сорочку.
Було видно, що чоловік засмутився, бо сорочка на мені була закрита, та ще й чоловіча, як відразу ж помітив він. Тому простору для фантазії залишала не так щоб багато.

Тому далі він мовчки викладав переді мною жилет, схожий на бронежилет, але швидше за все принцип дії цього предмету відрізнявся від кевлара нашого світу, кашкет, який перетворювався на подобу напівзакритого мотоциклетного шолома, рукавички, - вогнестійкі, пояснив він, спостерігаючи, як я намагаюся натяти їх собі на долоню.
Зрозумівши, що вони не налазять на мої кісточки, розбиті об грушу на заняттях боксом, він видав іншу пару, зазначивши, що руки у мене не жіночі.
По всьому виходило, що відмовившись оголюватися, я в його розумінні перейшла в розряд нехай не ворога, але однозначно співробітника, до якого треба придивитись пільніше.
Й непорозуміння слід було руйнувати одразу ж, щоб не переживати надалі щодо прикритої спини.
- Та ось, дуже люблю боксувати, - й зробила випад у його бік, зупинивши стислий кулак за кілька міліметрів від його обличчя.
Треба віддати належне, нерви у нього були як сталеві канати, блакитні очі немов облили крижаним холодом, потім він акуратно відвів рукавичку від свого обличчя вказівним пальцем.
- Спарінг? - запропонував він, піднявши запитально брову.
- Чому б ні, - повагу в його випадку я могла заслужити виключно за допомогою власних кулаків.
Ну, ось не подобався він мені, як чоловік, імунітет у мене на рудих.
Мені виділили високі чоботи, назвавши їх чарівними.
Справді, вони самі підлаштувалися під мій розмір, - водонепроникні. По вугіллям ходити можете, у вогонь не рекомендую стрибати, витримують обмежений час.
"Здається, хтось подобрів" - відмітила про себе, - знову повернувся до амплуа балагура.