А ніч вирує в крові адреналіном

Вночі мені стало спекотно, мабуть, не варто було наїдатися настільки щільно на ніч. Зелена жаба змусила мене доїсти все м'ясо, тому ще раз подякувавши кепу, я заснула мертвим сном добре втомленої та ситої людини.
Прокинулася я раптово.
Мокра з ніг до голови та вистрибуючим з грудей серцем. Уявила прохолоду за вікном, й насилу відчинила вікно в сад.
Заспокоюючи гупаюче серце, дивилася на дивовижний витвір невідомого мені поки що садівника. Явно він вклав у цю пишноту не лише душу, хоч краплину магії, бо пейзаж був неперевершеним.
Квіти мерехтіли й переливались у місячному світлі, десь виводив рулади солодкоголосий крилатик, намагаючись зворушити серце своєї партнерки.
Він явно прагнув заманити її до саду й продемонструвати вже закінчене гніздо. Жінка поки що не відповідала прихильністю на його заклик.
Свіжість ночі не лише заспокоїла. Але й змусила мерзлякувато здригнути плечима. Прикривши вікно, я вмилася й знову залізла до ліжка. Треба буде запитати у Августина чи немає у нього веселішого інтер'єру, а то мені постійно здається, що я потрапила в гості до вампірів, й мене прийдуть їсти, напевно, через це й прокинулася.
Наступного разу я прокинулася вже на світанку. Точно від такого ж морозу, який відчула напередодні.
Мої труси знову пливли від шафи у бік прочиненого вікна.
Я кинула погляд на полицю й помітила свої стрінги. Значить викрадач не завважив, що це збочене непотребство труси.
- Щоб ти подавився, - злісно кинула в слід викрадачу. Розуміючи, що забирати свою білизну у невидимого злодія навіть й не подумаю.
Труси підстрибнули й перед моїм приголомшеним поглядом з'явився привид, що намагався витягнути зі свого рота мої труси, які з наполегливістю вареників лізли в його рот. Я так й сиділа на ліжку затиснувши долонями рота та не розуміючи, як цього разу мені вдалося виявити духа.
Вигляд він мав бандитський, здавав задом у бік вікна, хриплячи та витягаючи з рота білизну, при цьому зло відкидав їх від себе якнайдалі, але вони летіли до його рота, немов метелики.
У момент, коли він дістався до вікна, й спробував ковзнути в прочинену стулку, несподівано заголосила сигналізація, а замість волі, злодій уткнувся в блакитну мембрану.
Поки він хаотично відбиваючись від трусів намагався продавити відчутну перешкоду, під акомпанемент сирени, що верещала противним жіночим голосом, мої двері вибили одним ударом ноги й в спальню увірвався Августин в низько сидячих на стегнах штанях й з дивовижним пістолетом в руці.
Я тільки й встигла, що пірнути глибше під ковдру, а він відразу гучно гаркнув - стій, стрілятиму.
Бандит точно був упевнений, що це не йому, тому що в якомусь нелюдському зусиллі все ж таки продавив мембрану, й опинився до пояса за вікном. Та тільки й Августин не збирався спускати зухвальцю його спробу проникнути на територію своєї фортеці. Він вистрілив у масивний зад зі свого пістолета.
- Паралізуючий, - визначила за кольором світіння, що вирвалося з широкого розтрубу, знайомого типу зброї.
Та половина, що була ще в кімнаті, при попаданні заряду, раптом блимнула й перетворилася на камінь, а та, що зовні раптом заголосила на всю околицю таким басовитим ревінням, що в мене волосся стало дибки, а зовнішня половина грабіжника тут же розсипалася порошинками без залишку.
Я з натягнутою до підборіддя ковдрою, голосно гикнула.
Мені ніколи не доводилося бачити нічого подібного наживо.
З ошелешеного виразу на обличчі Августина, я одразу ж зрозуміла, що й він також бачить подібне вперше. Він наблизився до ніг, що стирчали у вікні. Злочинець закинув одне коліно на підвіконня та збирався перевалитися через відлив вниз.

Тому нижня частина, скам'яніла від паралізуючого променя, виглядала дещо дивно без верхньої половини.
- Що це таке – спитав він у мене. Або у себе. Тут я не могла зрозуміти, тому що він продовжував витріщатися на кам'яну дупу.
Знання не проп'єш, нагадала я собі й почала доповідати.
- За всіма непрямими доказами, дух є викрадачем жіночої білизни, оскільки був застуканий мною в момент викрадення цих предметів з шафи.
Я проковтнула продовження, хаотично роздумуючи, як саме мені вдалося знешкодити безкарно орудуючого злочинця, й з глибоким жалем продовжила, - я злякалася, та побажала вдавитися йому моєю власністю.
Августин обернувся до мене в глибокій задумі.
— Значить, ви злякалися, — я кивнула, — а я вбив духа? - Він дивився на свій пістолет, ніби вперше його бачив.
Я радісно закивала, радіючи з того, що мені нічого не довелося пояснювати.
- Більше не відчиняйте вікна, - трохи загальмовано повідомив він, - це порушує роботу Охоронки.
Я закивала ще інтенсивніше.
Він скуйовдив п'ятернею своє волосся й задумливо підсумував, - перший раз замість доказів отримав дупу.
А я спробувала стриматися й не заржати, настільки приголомшений у нього був вигляд.
- А я можу забрати свою білизну? - а то як докази, мені б не хотілося, - я зам'ялася.
Тільки тепер він звернув увагу на розкидані по підлозі труси.
Миттєвий погляд й він відвів очі. - Слава богу, що на очі йому потрапили спортивні шортики, - я схрестила пальці, чекаючи на його рішення.
- Думаю, якщо вони не знаходяться в безпосередній близькості від грабіжника, то ви можете їх забрати. Я викличу команду. У вас є хвилин тридцять, щоб прибратися, - й не дивлячись під ноги вискочив у відчинені двері.
З коридору до мене тут же долинула імпресивна суперечка.
Явно Поллі спробувала щось довести господареві, але він був трохи роздратований втратою злочинця й відповів їй якось загрозливо.
Стара впливла в мою кімнату, але виявивши рештки побратима на підвіконні, застигла статуєю.
- Яка кричуща подія, - повідомила вона мені, намагаючись не дивитися у бік вікна. - Я проведу вас у спальню покійної матінки господаря.
Я швидко підхопила речі, гидливо завернувши білизну, що побувала в роті примари в рушник.
Мене повели в глиб квартири, повз закриті двері.
Правда, в силу якоїсь внутрішньої потреби, Поллі перерахувала все, що за цими дверима.
Кухня, вітальня, кабінет господаря, лабораторія та спальня господаря по лівій стороні коридору, навіяли на мене думки, що спочатку мене поселили подалі від тілес господаря. Тепер же мені треба було жити навпроти. Оскільки протилежні двері від спальні Августина були в спальню його батьківки.
І нарешті вона була обставлена ​​у спокійних бежевих тонах.
До спальні примикав крихітний будуар, інакше цей санвузол у мене язик не повертався назвати.