Частина 7

- А ви, молодець Катріна, - похвалив мене Августин, коли я вивалила на них зі Стілус свої висновки.
- Може, й грабіжник був звідти родом? - розвивала я свою думку. – Якщо дупа – це ніби пам'ятник, який міг стояти на могилі покійного в тому містечку, то може цього духа сюди привіз його творець? Як прив'язаного до господаря?
- Ви натякаєте, що інсталятор належить до Нечистих? І він весь цей час орудував у нашому місті, а ми навіть не змогли його вирахувати та відчути?
Чоловіки почали сперечатися та доводити один одному неможливість такого припущення.
Дочекавшись, коли вони вичерпали свої аргументи, я підняла долоню, сподіваючись, що такий жест привернення уваги звичний і в цьому світі. Начальник кивнув головою.
- А якщо експериментально припустити, що творцем духа-грабіжника був не Нечистий, а житель того самого містечка. Знаєте, як буває в дитинстві, два друга в пустощах намагаються перевершити один одного. Та в процесі цих витівок вбивають грабіжника. Тільки один із друзів Нечистий, а другий - звичайна людина. До речі, чому про населення Болоту так мало інформації у вільному доступі? Точніше саме про Нечистих? Вони що, страшніші за вампірів?
- Вампіри – це результат мутації. Коли люди почали селитися на горах Боготу, що постійно ростуть вгору, вони поступово перетворилися на яскраво виражених вампірів, яким для підтримки власного життя доводиться раз на місяць пити кров. При перетині кордону їм підсаджують жучка, для відстеження та контролю. У випадках нападів та смертельних випадків моніторять щодо знаходження представників цього виду поблизу місця злочину.

— Це що, у вас навіть інтерактивна картка є в режимі реального часу? - захоплено дивилася на Стілуса.
– Не зовсім у нас, але є.
- То на ній і Нечистих відслідковують?
- Нечисті років триста не покидали територію Боготу, - відповів мені техноексперт й раптом замислився.
- Якщо відкинути наші "неможливо", і взяти до уваги теорію Катріни, - він глянув на Августина, поправ мене якщо я не правий, - то виходить ми маємо справу з людиною, яка залишила прикордонне містечко й влаштувалася в безпосередній близькості від столиці. Залишаючи місце народження, він прихопив із собою подарунок у вигляді привида, який вірою та правдою служив йому якийсь час.
- Маленьке уточнення, - він швидше за все залишав місто у величезному поспіху, припускаючи, що його будуть переслідувати за вбивство. А те що померлий ув'язався слідом могло стати досить неприємним сюрпризом, - я почала терти підборіддя, розмірковуючи над старим злочином.
- Добре, - Августин продовжив побудову ланцюжка, - якщо цей громадянин втратив настільки цінного слугу, й не будучи впевненим у тому, що саме трапилося та якого типу було затримання злочинця, тому повідомив Нечистому про пригоду. Десь витік, - він глянув на Стілуса, треба перевірити перший поверх.
Техноексперт кивнув головою.
- Не минуло й доби з моменту зникнення одного духа, як у нас уже другий. Значить фахівець прибув дуже швидко, сподіваючись зачистити сліди до того, як ми хоч щось виявимо.

- Ага, тільки тоді виходить, що інсталятором був власник духа, що крав спідню білизну, я б вирішила, що скоріш за все це голова чоловічого клубу, - озвучила випливаючий з теорії висновок, - мені цікаво, як простий громадянин, не шаман, зміг з тим духом домовитися?
Чоловіки подивилися на мене, потім один на одного, а потім Августин задумливо підсумував, - а таке дивне розташування тіла й голови - це посмертний шедевр цієї творчої особистості? Й він таким чином довів власну смерть до витвору мистецтва?
- Я б точно обізвала його мудаком, - подумала й згадала якими барвистими епітетами нагороджував убивць Сазонич. Ось прямо ностальгія накрила.

— Значить агента, що проколовся, усунули, — повідом нашим, — кеп дав ще одне розпорядження Стілусу і той помчав геть.
- Якщо вам дуже цікаво побачити, хто ховався під каптуром у вашому баченні, то нам потрібно до Сіазона.
Я закивала, - це ж жах як цікаво!
Й цей жах глянув на мене з екрана, найбільше схожого на якийсь медичний наворочений комплекс.
Нечистий був живою істотою з високим інтелектом, яка мешкала під землею. Висушене, ніби позбавлене вологи тіло вінчала досить велика голова з чорними очима. Колір у Нечистих був шоколадно-червоний. Лікар розповідав про їхній метаболізм, а я дивилася й не могла зрозуміти, це що вони дійсно схожі на інопланетян, якими час від часу лякають населення Землі різні футурологи та вчені всіх рангів?
З однією відмінністю, Нечисті на цій планеті виглядали надзвичайно засушеними.
- А я читала, - у момент, коли Сіазон зробив паузу, вирішила уточнити про цих істот одне запитання, що дряпало інтуїцію, - що з ними воювали й перемогли шістсот років тому. Та що у війську на їх стороні були духи.
- Так, ці істоти використовували людські тіла як костюми. Духів зберігали в якихось невідомих нам сховищах, а оскільки людські тіла досить швидко занепадали, то духів у них було достатньо для того, щоб втілити у воїнів й вирушити на завоювання нових територій. Можливо ваша здатність виявляти духів, це якась мутація. Тому що ви на сто відсотків людина. Ми перевіряли.
Я видихнула, відчувши ні з чим не порівнянне почуття, що цього разу пронесло. А то підозра, що ти є нащадком Нечистих це ще те задоволення. Зовсім нещрозуміло які вони досліди ставили, на кому й наскільки довго.
- Тільки після перемоги над Болоту, крім запечатування кордонів, на пункті пропуску встановили рамку, яка визначає наявність Нечистого в людській оболонці, для недопущення проникнення на територію держави.
- А як він тоді тут опинився? - озвучила я закономірне питання.
Чудовисько, яке вільно розгулює на такій відстані від кордону, та ще й провернуло спецоперацію, за умовчанням має потрапити не лише на нашу дошку, а й реєстр «Особливо небезпечні».
— Ось цим ми й займемося, — відповів Августин, — поспілкуватись із бубном не виникає бажання?
- Я вже пробувала налагодити контакт – мовчить.
- Кеп, - заскочив Стілус до нас у кімнату, - у нас надзвичайна подія, Вухос і Гракос не можуть увійти до будинку голови. Захист не пускає.
- Все цікавіше та цікавіше, екіпіпуємося, Катріно, підете з нами. Беремо все що може стати в нагоді, Сіазон, про всяк випадок максимальна готовність. Катріна, вам підібрали весь набір захисного одягу?
Я кивнула, - тільки я можу переплутати, що за чим одягати.
– Не переплутаєте, – десять хвилин на збори.
У кімнату, де висіла екіпіровка, ми забігли разом.
- Роздягаєтеся до білизни, - почав перераховувати методику одягання в екіпіровку Августин, повернувшись до мене спиною, - одягаєте чорний комплект, потім чоботи, потім захист, ваш одяг на ваш розсуд. Останнім надягаєте шолом.
Я точно в тому ж ритмі, як він казав, почала стягувати піджак, сорочку, правда на штанах загальмувала, кинувши погляд за спину, чи не підглядають за мною. Й наткнулася поглядом на піджарі напівголі тіла, що практично сінхронно натягували підштанники, вразивши міцними тилами та накачаними спинами.
"Вау" - подумала й відвернулась, натягаючи спортивний костюм, та забувши про те, що переживала, що вони побачать мої дзеркальні труси.
Й пропустила той момент, коли без нагляду можна було зняти свої штани та одягнути підштанники.
Тому, коли я потягла їх униз, нахиляючись вперед, ззаду пролунало - йепсь, - голосом Стілуса, а потім гаркнув кеп, - якого чорта?