Як купити щось непотрібне

У світі шопоголізм вважається хворобою. Іноді вона заразна. Це коли в компанії дівчат є одна, яка так смачно купує маєчку, що не помітиш, як стоїш на касі з двома такими ж.
І тільки тому, що дві на п'ять відсотків дешевші ніж одна. Ну чи на п'ятдесят, як пощастить.
Тільки вдома тобі доходить, що й одна тобі не потрібна була. Хоч з маєчками ще можна розібратися та зносити самій, а ось деякі з таких покупок мені довелося роздаровувати на дні народження одногрупниць. Тих, хто з нами не ходив шопінгуватися.
Все ж таки Вухос виявився неперевершеним провідником. Здавалося, що він з'їв собаку на жіночих магазинчиках, причому, як тільки я говорила - це дорого, ми їхали в інший, нітрохи не гірше, але вже з більш приємними цінами.
Він у перші півгодини косився на мою руду шевелюру мовчки, але потім все ж таки не витримав.
- Ти підлизуєшся? – я смоктала крізь трубочку кисленький сік, який він приніс після героїчного відвідування магазину білизни.
Я ще не могла відпочити від його вимоги переміряти все те, що я відкладала в гірку. Він кривився, що я не звертаю уваги на повітряні мережива, а я відбивалася та відкладала їх назад на полиці.
Верхом непристойності стала його пропозиція придбати зелене неподобство віддалено схоже на комбідрес.
- Та ти взагалі сказився, і як накажеш мені в цьому переодягатися, якщо щось станеться?
– Зате тобі йде зелений колір. І на дотик він такий приємний. А уяви, якщо до нього купити чорну спідницю олівець.
Господиня затишного магазинчика, яка вперший момент прийняла нас за пару, хвилин через десять послухавши наші суперечки, підморгнула мені й прошепотіла, що такого брата треба слухатися беззаперечно, він поганого не порадить, он бач, як дбає про сестричку!
- Мамо люба, - я дивилася в дзеркало і тільки тепер помітила, що ми напевне з-за рудого волосся, справді чимось схожі. Очі горять й навіть не зрозуміло, що в нього вони блакитні, а в мене зелені. Так сяють, прямо іскри сиплються.
- Ну ні, та з таким братом, й ворогів не треба, - але комбідрес взяла й у примірочну поскакала.
Загалом, коли він засунув свою цікаву особистість за ширму, я навіть не знепритоміла. Підозрюючи, що він не витримає й прийде дотискати, я штани не знімала, злегка приспустила й назад натягла, як його кроки почула.
- Погоджуся, ця пишнота створена начебто для мене.
- Ага, - він тицьнув в мене пальцем, - якщо ти тепер моя сестричка, це я куплю тобі сам.
- За що, - почервоніла я, не розуміючи, у що надалі це може вилитися.
- А просто так, - на противагу твоїм функціонально зручним злидням.
Допивши сік, він повідомив, що тепер ми їдемо по спідницю для комбідресу.
Ну й загалом усе закрутилося.
Коли на задньому сидінні стало тісно від коробок, пакетів та картонок, я попросилася на волю.
Хто ж знав, що у Вухоса таке незвичайне хобі? Виявляється, всі дамочки, з якими він коли-небудь зустрічався, не губилися з його горизонту, бо він, як ніхто інший, міг не тільки еротично роздягнути, а й одягнути жінку, супроводжуючи на шопінг. Стилістичні навички брутального рудика відправляли колишніх подружок в обійми гідних чоловіків, а вони не нагліли й не сварилися в його ближньому колі. Прямо фея-похресна!
Я заміж поки що не збиралася, тому запропонувала завернути в одне місце й простягла записку з адресою механічної майстерні «Новатор».
- Хочу велосипед пригледіти, - пояснила таке дивне місце, дещо здивованому Вухосу.
- А, точно, - ти ж збираєшся переїжджати від Августина! Але я б тобі порадив не поспішати, не жене, й добре. Захист на квартирі кепа такий, що до тебе ніяка шушера не полізе, а в готелях - він скривився.
- Так мені сказали, що я можу вибрати будь-який.

- Вони всі однакові – офіційно незатишні.
Він задумався на пару хвилин, поки ми повільно котили вузькою вуличкою.
- Слухай, Катріно, - якщо вже тобі запропонували не соромитися, завезу я тебе в одне місце.
Ми завернули за ріг й різко зупинилися.
Я здивовано розглядала пристойний натовп, який скупчився перед вивіскою, на якій значилося «Новатор».
- Ого, - хмикнув Вухос, окидаючи поглядом цей квітник, - ніколи не варто недооцінювати жінок, які бажають купити велосипед, чи не так Катріна?
- Кошмар, у них що, не розпродаж застарілих та уживаних моделей, а презентація мобілів? - зафирчала розлюченим їжачком наздоганяючи Вухоса.
А далі в мене впала щелепа, бо на невелику платформу вискочив високий чоловік у костюмі клоуна, і зарепетував у натовп:
- А чи знаєте ви, милі леді, що мрія стає дійсністю тільки тоді, коли виконуються три умови.
Особливо вразливі у перших рядах відповіли оплесками.
"Щоб вас усіх вітром здуло, звідки прибігли? Нам тепер килимків не дістанеться" - подумала про себе.
Я вже зрозуміла, що Стілус до презентації підійшов із розмахом, раз навіть клоуна найняв.
- Перший етап, це якщо мрія живе у вас усередині! Підніміть руки ті, хто мріє про мобіль.
Жіночки видихнули «так» й почали скакати, як м'ячики.
У Вухоса прямо очі спалахнули від усіх цих апетитностей, що дражнили в безпосередній близькості від його носа.
Він ще й не здогадувався, до чого веде клоун.
- Другий етап, - це коли ви озвучуєте мрію. Давайте разом!
- Мобіль, - дружним хором гаркнуло на вузькій вуличці й луна заскакала між будинками, підхопивши це слово.

- Ага, чули, - клоун приклав до вуха долоньку, - ваша мрія випущена в життя.
Глядачі несамовито почали плескати й навіть свистіти.
- Дурдом якийсь.
Я скоса поглядала на Вухоса і ще кількох чоловіків, які волею долі потрапили до цього квітника.
- І третє, - це коли ви робите перший крок у напрямку своєї мрії.
Як фокусник він висмикнув з повітря рулон й покрутив ним перед затихлими жінками.
- Представляю вашій увазі новинку, килимок для вашої мрії, який не дасть затоптати її мокрими та брудними ногами та створить затишок та гарний настрій у вашої крихітки.
Він грюкнув, розвертаючи перед носами завмерлої публіки невеликим прямокутником із райською жар-птицею на синьому тлі.
- По одному в руки, - одразу вирвалося з найістеричнішої з фанаток.
Я подавилася сміхом, дивуючись такому вмілому маркетологу.
Вухос зробив стійку, й мені відразу затошнило, якщо він полізе за омріяним килимком, то його розірвуть на частини.