Скільки дірок у сирі

«Скільки дірок у сирі» – саме це питання поставив кінь лікареві.
«Дивлячись у якому», - відповів лікар.
Кінь щось пробурчав, але я не змогла розшифрувати.
— Це залежить від типу сиру, складу газів та ступеня визрівання, — продовжив він, як ні в чому не бувало.
- Я збожеволіла, - подумала про себе, розуміючи, що кінь з крилами, що розуміється на виробництві сирів, це майже неймовірна річ з погляду шаманки, й абсурдна, з погляду слідчого із Землі.
Сіазон взяв мене за руку й посадив перед собою, обнявши.
Злегка відпустило. Точніше моєму мозку підкинули приємних відчуттів, і він махнув рукою на абсурдність того, що відбувається.
- Наші вчені, - я представила вчених пегасів і застогнала, привалюючись спиною до лікаря, - давно знають, що за певних умов між світами виникають дірки, як у сирі. Але на відміну від сиру, вони короткочасні та швидко затягуються.
- Подібні теорії не підтверджені, але випадки попадання до нас істот і людей фіксувалися неодноразово, – погодився лікар, погладжуючи мене правою долонею по ребрах, та спускаючись до самого стегна.
Пруос скосив погляд на жест Сіазона, хмикнув й видав - ось в одну таку дірку мене обманом заманили і запечатали, щоби не зміг повернутися. У мене все.
Я сіпнулася, спробувавши звернутися до його совісті, але він підскочив й повідомив, що йому потрібно в кущики, або ощасливить когось швидким багатством.
- Твою ж, - я махнула їм двом рукою, - провалюйте, - і спробувала відліпитись від теплого тіла.
Сіазон допоміг підвестися, але з якоюсь невдоволенністю.
- Я обіцяла тобі пиріг, - правда, у мене так й не з'явився стіл, але запрошую на кухню.
Ми пили пай і їли пиріг, у компанії похмурої Поллі. Дивлячись на її сумне обличчя, я по якомусь поганому роздумі ляпнула, - а якщо Пруос на шию повісити твою скриньку, то він тебе покатає на спині?
Ефект "Доббі й шкарпетки" я спостерігала на власні очі, здається Поллі закоротило. Якось вона аж надто по-людськи останнім часом себе веде. Хоч би не розірвало, бідолашну.
Коли її здуло вітром із кухні, Сіазон крякнув.
- Ти знаєш, Катріно, у тебе дуже незвичайні для шаманки здібності.
- Ти багато знаєш шаманок?
- З                                                                 найомий з двома шаманами. Особисто і давно.
Він чекав, я ж не знала чи виправдовуватися мені чи пустити все на самоплив.
- І пахнеш ти не так, - він замовк, дивлячись вичікувально.
- Не як шамани, з якими ти знайомий? Але я так зрозуміла, що вони чоловіки? Занадто багато зізнань, на сьогодні, - я облизала нижню губу, розуміючи, що не готова ділитися особистим. Поки що не готова.
- Спасибі за пай, - він підвівся, - досить пізно, мабуть, мені час.
Я кивнула і провела його до дверей.
Жінка-вамп усередині мене лаялася і пропонувала тягнути його до спальні, раз я його нагодувала м'ясом. Жінка-підліток, раділа, що частину проблем переклала на когось дорослішого. Жінка-дівчинка дивилася на нього, як на найкращу іграшку, яку дуже хочеться, але її пообіцяли на день народження, а він ще не скоро.
А я, - я притулилася до нього, обнявши, і видихнула, - ти дуже мені допоміг! Я вдячна, як ніколи!.
І мене обняли, однією рукою, міцно, й відпустили: «до завтра, поспи, ранок вечора мудріший».
Але я не могла заснути одразу.
Коли Сіазон сидів на моєму ліжку, то спирався спиною на спинку ліжка, підклавши подушку під поперек. Все ж таки влаштовуватися з комфортом у нього виходило на рівні інстинктів.

І тепер ця подушка пахла ним. Як тільки я заплющувала очі, я відразу відчувала його поруч. І мимоволі починала посміхатися. Дорослий чоловік, з невір'ям у погляді, що тягне руки у бік вуха крилатого коня, — це ж веселість у його чистій, нічим не скаламученій природі. А ще мені просто подобається вдихати цю свіжість. Як десь далеко за містом, де звичайні щоденні запахи зникають і починає пахнути шалено незвично. У лісі – хвоєю та фітонцидами, у полі – травами та вітром, на озері – водою і трохи рибою, навіть якщо вона у воді, вона все одно пахне.
А потім я раптом відчула себе рудою лисицею, що скаче по цьому полю, та ловить лапами метеликів і коників, й мені стало так добре, що я затявкала, засміялася по лисячі, і обернулася назад в людину, а на мій поклик з високих ковилів вискочила змазаною тінню кішка. Облизалася на мене зовсім голу, розкинутую зірочкою в високій траві, та обернулася на лікаря.
Тільки розглянути його голого в подробицях від шоку не змогла. Прокинулася. Але при цьому подушку притискала до себе хваткою бульдога. Аж пальці судомою звело і в животі бурхало бажання, так само, як та лисиця перекидалася в високих ковилях.
Не знаю, чи спав лікар після гостей, але в мене однозначно тепер не було сну в жодному оці.
Я встала і пошльопала у ванну. Вона блищала чистотою і про купання коня в ній нічого не нагадувало. Я не розуміла, як будинкові духи підтримують настільки ідеальну чистоту в будинку. Мала визнати, вони могли заткнути за пояс будь-якого спеціаліста клірингової служби. Навіть озброїних пароочисником.
Жаль, що в моєму світі все не так. Я вперше змогла порівняти два світи. І цей, з якогось часу мені подобався більше. Все те, що залишилося в моєму, було далеким та неважливим. Трохи тягнуло під серцем, через неможливість виконати зарок, який давала собі - розслідувати смерть батьків. Саме через цей тягнучий біль, я опинилася зараз у коморі й почала шукати свій бубон.
Наді мною вже всі потішаються, що я без бубна не на шаманку схожа, а на звичайного співробітника.
Бубон стояв вертикально на котлі, або як там цей дивний комплекс називається у них, водоенерго, тьху. На котлі він стояв й ледь помітно вібрував. Я навіть рот від несподіванки прочинила. Хто там про настроювання говорив? Та в мене від його вібрації мурашки по всьому тілу маршуючими колонами пробігли. І захотілося в ліжичко, на тепле плече, Сіазона в ідеалі, бо він з моїми «мені страшно», точно впорається без запитань. А це так по-чоловічому!
Я двері в комору зачинила, в ліжко втекла, і вирішила сьогодні у Стілуса попросити доступ до бібліотеки. Щось мені не по собі, та ще й інтуїція твердить, що інструмент мені дістався ще дивніший, ніж тазик.
У ліжку всі мурашки бадьоро рвонули на живіт й під політ метеликів, у яких вони відразу трансформувалися, навпроти сонячного сплетення, я й заснула.