Три місяця потому

Який хвилюючий день весілля. Хоча у разі весілля перевертнів він абсолютно ненормальний. Ще тішить, що з мого боку, як родичі виступають товариші по службі й Поллі.
Я була присутня на сварці її з Пруосом, який відмовлявся відпускати вагітну дружину через цю малесеньку лазівку у світ, в якому він опинився замкнений на цілих десять років. Точніше я чую цю сварку. Вона переконує його в тому, що все гаразд, і що це випробування потрібно було для розкриття його здібностей та дорослішання. І що вона не може взяти його з собою, тому що дірка для нього знадобиться набагато більше, ніж та, яку можна сховати від цікавих очей.
Вони цілуються і воркують, як голубки, і здається Поллі обіцяє йому втілити одну з його фантазій.
Навіть не хочу знати, яку саме.
У мене слабкі нерви, тому що весілля – це дурдом, а моє весілля – дурдом у біквадраті.
До арки, в якій на мене чекає неймовірний блондин із золотими очима, мене веде велика Поллі. Вона сховала свої крила під плащ, що переливається всіма кольорами веселки, який подарували їй Стілус і його Луїса. Гракос із дружиною, лікаркою, яка чекає на первістка, Вухос із бешкетницею, бабусю якої він називав крокодилом на ходулях. Дівчині не тільки не завадила відсутність пальців на його руці, але з усього видно, що вона благотворно діє на велелюбність рудого.
Августин, чоловік, якого я першим зустріла в цьому світі, начальник, друг, і певною мірою мій хрещений.
Я киваю йому, зовсім трохи, і він усміхається.
Я дуже хочу зробити так, щоб він був щасливий, як ми всі разом і кожен, зокрема. Вже ж він заслужив це більше за інших. Це просто неймовірний за насиченістю день.
Стільки теплих слів, привітань, а що влаштували мої сусіди на лужку перед моїм будинком!
Вони найняли маленького їздового дракона.
- Мамо люба, - коли весь цей натовп, посадивши нас із Сіазоном між його крил, причепив бідній рептилії на хвіст консервні банки, повітряні кулі і серця, проколоті стрілами Амура, й почала кричати «в добрий шлях», я думала що він понесе нас на інший бік планети.
Але він зробив широке коло над містом і опустив нас на те місце, де взяв.
До гостей, що веселяться, немов трохи двинулись розумом.
Рано вранці, наступного дня, я вийшла у вітальню, завалену подарунками.
Усміхаючись, пішла повз всі ці коробки на кухню і несподівано застигла, звернувши увагу на стос папок на витонченому різьбленому столику.
Коли я потяглася до першої папки, я вже знала, що побачу.
«Здано в архів» - тягнувся напис поверх розгонистої - справа №7032.
Знімків з місця злочину в папці не було.
Сухі факти, вибірка тільки того, що потрібне і веде ниткою до замовників.
Я тремтячими руками хапала папку за папкою і поверталася в минуле.
Я не зрозуміла коли на мої плечі лягли долоні Сіазона, але стало трохи легше.
Розслідування смерті виконавців, передбачувані замовники, бізнес-партнер, двоюрідний брат батька. Заздрість часто штовхає на такі вчинки, які залишаються висіти дамокловым мечем до смерті.
Так, саме він заплатив, щоби все виглядало, як пограбування. Але йому допомогли сховати кінці у воду, і він уникнув покарання.
Остання папка – справа про банкрутство та судовий розгляд щодо цієї гніди. Я дивилася на білий конверт, який залишився сиротливо лежати на поверхні столика.
- Може, не варто його відкривати, - запитав Сіазон, - тобі залишають право вибору, раз не поклали вміст під папки.

- Знаєш, я завжди знала, що це не просто так, що мені подарували це життя, тому що я хотіла справедливого покарання для всіх, хто тоді пішов від відплати. А тепер у мене просять того ж для того, хто цю відплату здійснив. І я не можу відмовити.
Я відкрила конверт і мені на долоню спланував білий аркуш дорогого паперу, на якому були виведені слова: «Мені потрібний Августин".