Мечем і Словом

Князівство Белсад.

Невелике князівство Белсад, розкинулося на крайньому півдні королівства Ротарія. Де її високі, обривисті береги, обмивалися соленими водами Кандійського моря. Це князівство, славилося в першу чергу своїми корабельними майстрами та відважними мореплавцями. Ще з часів Західної імперії, на її верфях закладалися чи не найпотужніші військові кораблі Тамврійського континенту, які через Кандійське море, виходили у відкритий океан та з легкістю протистояли смертельним штормам його холодних течій. Та ті часи вже давно минули і всі прибережні міста, колись багатого князівства, почали занепадати через брак замовлень. Королівству Ротарія зараз було не до морських експансій.

Саме в такий неспокійний час, в родинному замку белсадського князя Муаріса Всезрячого, за одним столом, зібралися його троє рідних братів з дружинами, та єдина сестер зі своїм пристарілим чоловіком . Це були ті люди, на кого князь міг покластися у самі важкі хвилини свого правління. Королівською поштою, князю був доставлений, для попереднього ознайомлення,  текст хартії Нарбарія Милостивого. До слова буде сказати, що схожу копію примірника, отримали усі дев’ять князів Ротарії, які не брали участі у королівській нараді. Свої ж підписи під оригіналом, буде ставити кожен з князів в присутності наслідника трону, який по слухах зараз перебував в князівстві Аразія.  

Ідея підписання такої хартії, «угоди», була вже не новою. ЇЇ король пробував укласти, ще п’ять років тому, коли міжусобні війни лише набирали обертів. А самого короля, ще підтримувала більшість князів. Та по силі обставин, які склалися на той час, ряд князівств не поставили свої підписи під нею. У кожного на те були свої причини. І кожен, певна річ, свої інтереси ставив вище за державні. Все в решті решт, закінчилося тим, що навіть прибічники короля, щоб не виглядати слабими в очах своїх сусідів, теж відкликали свої підписи. Що ж змінилося за цей час в хартії, що король знову вирішив її підписати. А зміни стосувалися, винятково одного пункту, який Милостивий дописав до цієї угоди. І в ньому повідомлялося, що всі ті, що не підпишуть даної хартії, будуть об’явлені поза законом, а їх землі перейдуть у власність корони. Дуже смілива заява короля, якому явно бракувало сил, щоб втілити цю погрозу в життя. Та ось підписи його братів, які вже стояли під цією хартією, заставляли задуматися про певний альянс, а це вже сила з якою варто було рахуватися.

Отож Белсадський князь, запросив до себе всю свою найближчу родину, щоб вирішити разом. Ставити свій підпис під нею, чи утриматися і продовжувати вести війну з сусіднім князівством Конкордія за червонодеревний ліс. Ліс з якого власне і виготовлялися корпуса, славетних белсатських фрегатів. Цей спір, між двома князівствами, тривав вже не одне покоління. То затихаючи, то знову розгораючись новою силою. І цій суперечці здавалося вже не було кінця. Певна річ, що обидві сторони конфлікту вже втомилися від цієї війни, яка окрім горя та злиднів, нічого їм не приносила.

  • Я все розумію Муарісе – взяв слово другий по старшинству, брат князя Ундайріт– Цю війну з конкордійцями вже час припиняти. Замовлень на наших верфях і так кіт наплакав. Та скоро і їх не стане, бо запасів червоного дерева у нас залишилося обмаль. Королю  Луцію це відомо і він буде тягнути цей конфлікт аж поки ми не пристанемо на його умови. Отож нам залишається, або його перемогти, що як виявилося не так вже і просто, або пристати на цю ганебну пропозицію. Та якщо право власності на червонодеревний ліс, таки перейде до конкордійців, то ми втратимо не лише у фінансах, але й станемо заручниками Злопам’ятного з усіма наслідками, з якими нам неодмінно прийдеться рахуватися. А це стратегічна сировина для нашого князівства. Скільки триватиме ця мирна місія короля і чим закінчиться нам не відомо. А в мене на носі намічається найбільша угода за всю історію моєї компанії. А для цього мені вже не вистачає матеріалу.
  • Ну якщо вже і тобі не вистачає на це замовлення матеріалу, то я навіть боюсь уявити, хто ж являється твоїм замовником. – не приховуючи свого здивування, промовив князь, сидячи в голові столу.
  • Це брате вже давно не являється секретною інформацією. Одна з найбільших арагонських торгівельних гільдій, об’явила тендер на побудову їхнього торгівельного флагману. Надіюсь ти розумієш амбіційність такого проекту і якими грошима я зараз ризикую.
  • А я і не знав, що ти вже виграв у тендері – підстебнув свого брата наймолодший і ще досі не одружений з усіх братів, Фоча.

Справа у тім, що і він володів одною з трьох найбільших верфій Белсаду, яка як і його брату, перейшла йому у спадок згідно батьківського заповіту. І певна річ теж претендував на це замовлення, як зрештою і всі власники корабельно-будівельних компаній князівства.

  • Мені тут ще однієї війни бракувало. – незадоволено нахмурив очі Муаріс, від чого наймолодший відразу відсунувся від столу, щоб не зустрітися із поглядом князя. – Я звісно і сам можу прийняти це рішення. Та думаю це справедливо вислухати усіх. Бо відповідальність за підписання чи відмову від такого, ляже на всіх нас в однаковій мірі. Я надіюся хоч це вам зрозуміло ?  
  • Король не став би вдруге підписувати цю Хартію, якщо б не заручився підтримкою своїх братів. – промовив Сулавіус, самий виважений з усіх братів князя, з думкою якою завжди рахувався Муаріс Всезрячий. – Ніхто з князів не наважиться виступити проти них, не заручившись хоч якоюсь підтримкою із зовні. Бо це заздалегідь буде програшною справою. Конкордійці теоретично, можуть створити альянс з князівствами Аразія та Вантемія, так як всі троє князів, являються нащадками роду Явутаріїв. Можливо саме тому до Аразії і відправився старший син короля, щоб запобігти такому об’єднанню. Та ось що стосовно до нас, то таких союзників ми не маємо і навіть не передбачається у майбутньому. Відповідно рішення очевидне. Ми неодмінно повинні підписати цю хартію і зробити все, щоб конкардійці вступили у конфронтацією з Тамталетами.
  • Цікаво як це ми заставимо їх так необачно поступити ? – не в силах притримати свого язика, знову виступив молодший, очевидно намагаючись довести свою зрілість.
  • Це вже друге питання і зараз ми його не обговорюємо – відповів князь, якому сподобався хід думок Сулавіуса. – Хто ще хоче висловитись ?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше