Зрадник.

Вже минув майже місяць з того часу, як до Кабленхолу повернулася миротворча місія, з якою їздив Дарій до арагонського короля Сатрасіуса Сивобородого. Де обидві сторони підписали ряд договорів про припинення військових дій та взаємодопомогу у разі воєнної інтервенції третьою стороною. Також були відмінені усі мита на товари обох королівств, які перетинали державний кордон між цими королівствами. Там же офіційно відбулися заручені між спадкоємцем дантеського трону, старшим сином короля Дантесії  Дарієм, та донькою короля Арогонії Лілаєю. І всі вище підписані домовленості повинні були вступити в дію, відразу як молодята візьмуть шлюб в головному храмі граду Кабленхол. Доречно буде згадати, що сам град, по вище згаданих домовленостях, в якості приданого, переходив у довічне володіння молодятам і офіційно не належав жодному з двох королівств. Ось таким чином обійшли найскладніше питання минулих переговорів. Що ж до шлюбу то до нього вже залишалося менше двох неділь, і у поведінці нареченого помітне було хвилювання, над яким охоче піджартовували його батько та брат напівкровка Асторій.

• З другої сторони – сміючись промовив брат – В разі відмови тобі залишається цей град у повне володіння і ти знову вільний від будь яких зобов`язань.

Батько теж посміхався та хоча би не так надривав живота як Асторій.

• Та не здався мені цей град, якщо її не буде поруч – відгризнувся Дарій та відсунув від себе таріль, з якого власне намагався перекусити свіжо підсмаженою дичиною.
• О-го, - демонструючи здивування на обличчі, протягнув брат, якому сміх а ні трохи не заважав пережовувати м`ясо дикого кабана. – Та ти ніяк закохався в свою майбутню дружину брате.
• А якщо і так. Це що заборонено ? – абсолютно не приховуючи своєї вразливості, відбив чергову атаку Дарій.
• Ну все досить – втрутився батько – а то ви як малі діти. Тобі до речі Асторію теж вже час подумати про одруження. Не вік бабіювати час і за голову братися.
• О а хіба ж я проти. – зобразив байдужість той - Ось тільки боюсь що моя дружина ще не виросла.
• Або щось інше ще не виросло – і тепер прийшов час посміятися Дарію.

І тут несподівано, та досить швидко, до трапезної увійшов офіцер караульної служби, і прямісінько направився до короля. Говорив коротко та пошепки, наклонившись ближче до Колоса Золотоволосого.

• Нехай зайде сюди. Тут чужих немає і дивись щоб нас ніхто не потурбував, поки вона не залишить покоїв.
• Слухаю ваша величносте – по військовому чітко відповів офіцер і так само швидко як увійшов так і вийшов.

Така таємничість заінтригувала обох братів і вони навіть перестали піджартовувати один над одним. А за хвилину до трапезної увійшла молода особа одіта в забруднений та покритий пилюкою, дорожній плащ. Вона зробила глибокий реверанс та якось недовірливо подивилася на обох принців з якими вочевидь ще не зустрічалася і швидше всього не думала тут зустріти.

• Що за нагальність заставила тебе зробити такий далекий шлях Ревімо ?

Та не відразу відповіла а тому Золотоволосий добавив.

• Це мої сини. При них можеш говорити вільно.
• Бартланій, як і очікувалося ваша величносте, таки отримав підвищення та був зарахований до вищої таємної ради. І вже на першому ж засіданні, на наше превелике щастя, став свідком таємної угоди, яка безпосередньо і вельми терміново стосується нашого королівства.
• Продовжуй – помітивши вагання у поведінці незнайомки, наказав король.
• На цьому засіданні був присутній старший син короля Арагонії, принц Вартуріус.

У всіх трьох від почутого мало апетит не пропав. Та ніхто не промовив ні слова. А прибула продовжила:

• Цей слизняк розповів усім присутнім, про досягнуті між нашими королівствами домовленості. Та щоб зірвати ці плани, які об’єднають Арагонію та Дантесію в один військовий союз, запропонував викрасти свою сестру Лілаю.
• Ось гнида ! – і Дарій вдарив кулаком по столі так, що все столове срібло підскочило до гори.
• Та це ще не все. – продовжила незнайомка – Він також запропонував силою посадити його задницю на трон. А вже будучи новим королем Арагонії, він дасть свою згоду на одруження Лілаї та короля Латафії, з подальшим підписанням двосторонньої угоди, при якій Арагонія погодиться стати васальним королівством Латафії.
• Ось сучий син ! – тепер вилаявся Колос Золотоволосий та зірвався на ноги. – Паскуда мала. Видно і справді Сивобородий вирішив зробити своїм спадкоємцем цього слабодухого Петріуса. Інакше б це чудо таких обіцянок не давало. Та до біса його амбіції і до біса короля Латафії. Війни і так не уникнути. Та маючи такого союзника як Арагонія ми швидко цим імперцям роги скрутимо. Як це вже раніше зробили наші батьки. Тільки ось час зараз працює не на нашу користь. – і зупинивши свої метання зі сторони в сторону, король поглянув на доповідачку та спитав – У тебе все Рувіма ?
• Так ваша величносте. – знову присідаючи в глибокому реверансі, відповіла незнайомка.
• Тоді можеш бути вільною. А як тільки відпочинеш то вирушай негайно назад. Я хочу знати все що буде замислюватися в голові у цього недоробленого імператора. І передай Бартланію, що я вдячний йому за службу і ніскілечки не шкодую, що дав йому цей шанс.
• Служу короні ваша величносте – відповіла молодиця, та дуже м`яко вислизнула за двері.
• Ця Рувіма батьку, як я розумію, являється новим куратором Бартланія і по легенді являється його нареченою ?
• Так сину це саме вона. Та вона буде і надалі підпорядковуватися лише мені. Поки ти не виявиш в попередньому керівництві таємної служби, підсадженого, так воно і залишиться. – а потім поглянув на Дарія. – Боюсь тобі знову прийдеться повернутись до Арагонії синку, та вирвати свою кохану зі смердючих рук її братика. Інакше не бачити тобі весілля.
• Я негайно виїжджаю батьку - і королевич різко піднявся на ноги.
• Не так швидко Дарію. Цього разу ти поведеш за собою нашу південну армію з якою ми брали Кабленхол. Вона вже доукомплектована і часу для відпочинку у неї було достатньо.
• Батьку вона буде рухатися повільно при піших воїнах та чималому обозі.  А я візьму з собою свою молодшу дружину та верхи миттю опинюся в палаці арагонського короля. А армія хай собі направляється слідом. Зараз важливо спасти принцесу від латафійського полону.
• Боюсь ти правий синку. Та ось торговий тракт мене лякає.
• Після нашого останнього візиту батьку. Не думаю, що там ще хтось насмілиться затриматися. Тепер це дантеські землі і бажаючих пополювати на них явно поменшає.
• Тоді бути по твоєму. Вирушай в дорогу та прихопи ще полк легкої кавалерії. Він тебе не затримає а мені буде спокійніше.
• Як накажеш батьку – і королевич миттю вибіг з трапезної.
• І не доїв навіть – ніби сам до себе промовив король, сідаючи до свого крісла.