Злива

20:Злива (Укр)

На мене дивно діє злива: з однієї сторони — я їх терпіти не можу, з — іншої обожнюю всім серцем.

Звісно ж, це залежить від того, як я її застаю. Не дивно, що я починаю ненавидіти зливу, коли дощ збирається під час прогулянки. Йдеш собі по вулиці. Тепле сонце пригріває у спину. Аж раптом починає лити. І ти що сили біжиш додому, хлюпаючи ногами по калюжах. Вриваєшся у будинок мокрим наскрізь.

Єдина приємна річ у такому сценарії — той самий невловний запах, що з'являється, коли на суху землю падають перші краплі.

А тепер зрівняйте це з іншим сценарієм.

Злива вдаряє, коли ви сидите вдома. Ви робите чай, відкриваєте вікно, сідаєте біля нього та насолоджуєтесь.

Через відкрите вікно спостерігаєте, як дощ заливає усе і вся. Чай гріє долоні, а шум крапель заспокоює нерви.

Правда круто?

Зараз я сиджу саме так… Точніше — ні. Так я сидів, коли писав це оповідання. Але, сподіваюсь, я передав вам атмосферу.

А тепер знову уявіть: ви сидите на стільці в невеличкій кухні. Тримаєте півлітровий кухлик зі смачнючим ягідним чаєм. Міцним і солодким. Вдихаєте аромати мокрого асфальту і землі, що надходять з вулиці. Кухлик гріє пальці. Шум зливи пестить вуха. Прохолодний вітер освіжає і допомагає зосередитись. Все начебто стає неважливим. Жодна думка.

Уявили?

На мене такі ситуації діють просто неймовірно.

Я відпочиваю. Набираюсь натхнення. А ще переношусь у минуле, коли в гостях у прабабусі під час зливи малому мені давали кухлик чаю та саджали на порозі дому.

Закутавшись у ковдру, я пив чай та спостерігав за стіною води, що падала з неба.

Це одні з моїх найулюбленіших спогадів.

До чого це я?

Ну…

На мене дивно діє злива.
----------------------------------
За редакцією любої Діани Вінтер: @Di_winter29