Мелл 2. Прокляття імператора

Розділ 26.

- Хто такий Віго? – тихо запитала я.

Переговори з принцом Каєм закінчилися десять хвилин тому. З горем пополам імператору і Ешкарту вдалося переконати вампіра в тому, що імперія не має жодного наміру розв’язувати конфлікт з Меркосом, після чого принца доволі ввічливо випровадили. І ось уже п’ять хвилин ми усі з доволі хмурими лицями сиділи на підлозі в кабінеті імператора і недобрими поглядами свердлили злощасний сувій.

- Віго і Рорк були молодшими братами Баріона. Заздрісний бог і бог розбрату. Вони були близнюками, - врешті стомлено проговорив імператор.

- Там все дещо складніше, - не погодився несподівано лорд Астер. – Віго і Рорк були народжені одночасно і через це були взаємозалежними одне від одного, коли один із них слабнув, інший ставав сильнішим і навпаки. Врешті, Рорк став настільки сильним, що Віго почав втрачати безсмертя. Тоді Віго викував меч, і вклав в нього залишки своїх сил. Коли він уже перебував на краю, Рорк прийшов відвідати його в останнє. Якщо вірити чуткам, Віго збирався подарувати меч брату, щоб залишити на згадку про себе частину своєї душі, але брат, побачивши в якому стані той перебував, тільки посміявся з нього. Тоді то заздрісна і мстива сутність Віго прокинулась і замість того, щоб подарувати меч брату, він його ним убив. – Я різко повернула голову в напрямку демона. – Боги не пробачили йому вбивства брата і вигнали з божественної обителі. Але після вигнання його сила почала до нього повертатися, а разом з нею і сила убитого ним брата. Мабуть, він не зміг з цим впоратись, ось і обміняв меч спершу на браслет дракона, а пізніше і на родовий артефакт королівської сім’ї Меркоса.

Дослухавши до кінця, я мимоволі поблідла і подивилася на імператора, але той тільки кивнув, підтвердивши слова демона, і цього разу я подивилася уже на Ешкарта. Ініційований, який до цього спокійно сидів, несподівано голосно вилаявся, після чого зірвав з себе і маску, і значок Глави імперської служби безпеки. Я спершу злякалася, але уже через мить усвідомила, що усі присутні тут уже скоріш за все знають, хто ховається під маскою, і повільно заспокоїлась.

- Думаєш, він знає? – несподівано запитав у Ешкарта імператор.

- Він би уже напав, - холодно відповів Ешкарт і чомусь подивився на мене.

- Навіщо Арацельсу меч? – запитала знову я.

Ешкарт нахмурився і відвів погляд.

- Думаю, - натомість відповів лорд Астер, - безсмертя манить його більше ніж трон імперії.

- Поясни, - доволі грубо попросив імператор.

- Віго убивши брата забрав його силу і безсмертя, буквально поглинув сутність свого брата. Думаю, він збирається зробити те саме – убити бога і поглинути його сутність.

- Убити бога? – обурилась несподівано леді Роввел, про присутність якої усі уже встигли забути. – Смерть Ауреліуса досі дає про себе знати, а він збирається вбити бога?

- Дракон не бажав ставати богом, - просто відповів лорд Астер, - він убив Ауреліуса і вивільнив його сутність, ось чому половина планети обернулася в мерців. Схоже, Арацельс з самого початку збирався поглинути сутність Ауреліуса. Для цього йому і була потрібна діра в стіні. Але сутності бога там уже не було. І він був вимушений шукати інші шляхи досягнення своїх цілей.

- Хочете сказати, що він?.. – слова застрягли в горлі, і я запнулася. – Мій брат… Ця мерзота вбила мого брата задля ілюзорного безсмертя?!

Щось дзеленькнуло і розбилося у мене за спиною, і всі миттю змовкли. Ешкарт заспокійливо стиснув мою долоню, і я здригнулася. Взяти себе в руки було значно складніше, ніж здавалося, але мені це вдалося. Відкинувши на задній план усі свої думки і бажання, я вирішила поки зосередитися на тому, що відбувалося тут і зараз.

- І що ми можемо? – врешті тихо запитала я, порушивши тим самим тишу.

- Мелл, ти впевнена, що тобі варто тут зараз переб….

Під моїм злим холодним поглядом імператор запнувся і злегка побліднув.

- Тільки спробуйте виставити мене зараз за двері, - не приховуючи люті, прошепотіла я, але мій шепіт почули всі, і всі присутні разом відсунулися від нас з Ешкартом. А леді Роввел ще й плечами пересмикнула.

Не знаю, як я виглядала, і що вони побачили у мене на обличчі, але це явно було не щось хороше. Відвівши погляд, імператор прочистив горло і заплющив на секунду очі.

- Ми нічого не можемо, - просто відповів він. Еладріель обурено подивилася на монарха, але той не звернув жодної уваги на її реакцію. - Ми не знаємо хто він, не знаємо, як він виглядає, не знаємо навіть чоловік це чи жінка. Ми навіть не можемо бути певними в тому, під чиїм обличчям він ховається.

- Це якась нісенітниця, - роздратовано висловилася Еладріель. – У вашому розпорядженні найталановитіші, найсильніші…

- Знаю все, що ти хочеш сказати, повір, але зараз краще просто заткнись! - несподівано розізлився імператор, і дівчина мимоволі поблідла.

Навіть коли вона прямим текстом вказала йому на некомпетентність, він не злився. А зараз… Імператор нагадував дику кішку: зовні підкреслено розслаблений і показово спокійний, але якби у нього був хвіст, впевнена, він би уже ходив ходуром.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше