Мелл 2. Прокляття імператора

Розділ 31

Прогулянкою це назвати було важко. На вулицю мене ніхто випускати не збирався, прикриваючись ослабленим імунітетом. Залишалося тільки бродити замком. І не те щоб, було пізно, але дорогою ми майже нікого не зустрічали. Тож, бажаного ефекту від прогулянки добитися не вдавалося. Ми так би і ходили, якби раптом не натрапили на Еладріель. Я уже збиралася було до неї підбігти, аж раптом Ешкарт мене зупинив.

- І що ти мені пропонуєш? – запитала несподівано тремтячим голосом дівчина.

Я прослідкувала за поглядом Ешкарта і побачила, що навпроти Ели на підвіконнику сидить Таріон Рівендейл власною персоною, і кинула насторожений погляд на Ешкарта.

- Ти ж і сама розумієш, що не підходиш для цієї роботи, - тим часом проговорив Таріон. – Я не кажу, що ти слабка… Просто… Подивись на себе. Ти ж напівкровна. Уже того, що ти жінка достатньо… Але змішана кров… Ти бачила в охороні імператора хоч одного напівкровного темного?

Дівчина шморгнула носом, і я кинулась було до неї, але Ешкарт знову не пустив, а у відповідь на мій роздратований погляд просто заперечно мотнув головою.

- Я справді не розумію, як тебе могли допустити до такої відповідальної роботи.

Ні якби він це сказав мені, я би змовчала, але Ела. Я зібрала в кулак усю свою злість і кинулась було вперед, але так і зависла в повітрі, піймана Ешкартом за комір.

- А тобі і не треба цього розуміти, - несподівано втрутився в розмову імператор, і я так і заклякла з піднятою рукою.

Таріон різко зіскочив з підвіконня і вслід за Елою схилив голову. А імператор окинув його від чогось злим поглядом і не менш зло подивився на Еладріель.

- Не пам’ятаю, щоб дозволяв тобі бродити де попало і з ким попало спілкуватися, - врешті сказав він дівчині, і та здивовано на нього подивилася.

- Але, Ваша імператорська Величносте… Ви ж самі…

- Я розраховував, що ці вихідні ти потратиш на тренування, а не на всяких… - і знову злий погляд на Таріона, а я чомусь кинула короткий погляд на Ешкарта.

Ініційований дивився на імператора якось дивно і хмурився. Чесно кажучи, я і сама не можу точно описати, які відчуття у мене викликала ця сцена. Просто… Ні, ну чесне слово, виглядало так, наче імператор ревнує.

І це було дивно. Якщо вірити усьому тому, що я недавно прочитала… Ні, це просто нереально… А як же прокляття з його гарантованою взаємністю. Воно взагалі не передбачало подібних ситуацій. Тобто… Якщо дівчина уже зайнята, прокляття її не зачіпає. Приблизно так було зі мною. І судячи з поведінки Ели, вона ніякої симпатії до монарха не відчувала… Та ні…

У імператора просто поганий настрій. Інших пояснень тут і бути не може.

- Це ревність? – тим часом пошепки запитав Ешкарт, і усі присутні різко повернули голови в нашому напрямку.

Я особисто дивилася на ініційованого з обуренням, а всі інші з цікавістю. Ні, мої промахи то ще можна зрозуміти, а от він. Так ніби не знає, який у тіней хороший слух.

- Мелл тебе до когось приревнувала? – неправильно усе зрозумів імператор. Я різко повернулася лицем до нього і натрапила на насмішкуватий погляд. - Ви зіткнулися з Ілою?

Іла? Що за Іла? Я різко перевела погляд на Ешкарта і він нахмурився під моїм уважним поглядом.

- Нічого особливого, просто знайома, - відповів ініційований на моє німе запитання.

Ні, розумом я розуміла, що з його особливістю це просто неможливо. Але під насмішкуватим поглядом імператора… Допустимо, доторкнутися він ні до кого не міг, але ж це не означає, що у нього і всі емоції разом відрізало.

Під моїм похмурим поглядом Ешкарт тихо вилаявся і перевів злий погляд на імператора.

- Нічого не хочеш мені сказати? – дивлячись монарху в очі, серйозно запитав він.

Імператор перестав усміхатися і розгублено подивився на Ешкарта. Після чого перевів погляд на Елу і Таріона, які якраз обмінювалися поглядами, і помітно поморщився.

- Можеш для мене випровадити сторонніх з території замку? – окинувши недобрим поглядом Таріона, врешті промовив монарх.

Ешкарт у відповідь на його слова тільки сильніше нахмурився.

- З радістю, щойно Мілдрет закінчить з допитом, - врешті відповів ініційований, кинувши задумливий погляд на кузена.

Думаю, якби міг, Таріон уже давно спопелив би Ешкарта злим поглядом. А так тільки і міг що витріщатися.

- І того білобрисого недоельфа, - крізь зуби несподівано додав імператор, і роздратовано поправив манжети своїх рукавів. Я перевела розгублений погляд на Еладріель і побачила, як та залилася рум’янцем. - Цей… - імператор запнувся, неспроможний підібрати слова і глибоко вдихнув. – Він умудрився підняти одного з тринадцяти безсмертних генералів.

Ешкарта перекосило, Таріон з Елою різко побіліли, і тільки я розгублено кліпала очима.

- І? – нервово уточнив Ешкарт.

- Сидять двоє в склепі, обмінюються воєнними байками, - якось ображено це прозвучало.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше