Розділ 19. Про шантажистів імперського масштабу

- Що ти сказав?! – миттю відреагував Ешкарт.

Імператор мовчки протягнув мені згорток, який дістав прямо з повітря і повернувся обличчям до Ешкарта.

- Мелл єдина з ініційованих, кому я можу повністю довіряти, крім тебе, звичайно ж. Хоча, враховуючи те, що тільки вона здогадалася присягнути виключно мені, тільки їй одній…

- Ти хоч розумієш наскільки абсурдно це звучить?! – розізлився ще сильніше Ешкарт.

- Наскільки? – невимушено поцікавився імператор.

- Мелл – першокурсниця! Вона навіть тьму не здатна контролювати! Ти хочеш, щоб дипломати Меркоса сприйняли її появу на зустрічі, як пряму загрозу своїй безпеці?! Чи ти прагнеш розв’язати війну з вампірами?! - Імператор просто мовчки схрестив руки на грудях. - Це уже занадто! – викрикнув роздратовано Ешкарт.

- Занадто? – перепитав імператор. – А нічого, що мій підданий відмовляється виконувати мої накази?

Обличчя Ешкарта різко перетворилося в кам’яну маску, він гордо задер підборіддя і випрямився, від чого ще помітнішою стала різниця в рості між ним і імператором. І він наче навис над монархом, як хижий звір над своєю здобиччю. Щоправда, здобич виявилась йому не по зубам, і він міг тільки мовчки дивитися на неї, не сміючи торкнутися і кігтем.

- Ти…

- Я, - холодно проговорив Арацельс, - не тільки твій імператор, але й твій друг. Щоправда зараз ти примушуєш мене нагадувати тобі про те, що ти все ще мій підданий.

- Чудово, - буквально прошипів Ешкарт. – Ти переміг, я буду на зустрічі, - він протягнув долоню, і імператор вклав в його руку значок Глави Імперської служби безпеки. – Тепер відміни свій наказ Мелл.

- Навіть не подумаю, - холодно відповів імператор і Ешкарта буквально перекосило. – Який мені сенс відмовлятися від такого охоронця, особливо в ситуації, що склалася?

Наступної миті імператора буквально знесло хмаркою тьми і прибило до протилежної стіни.

- Ти! – матеріалізувалося з тьми людиноподібне, охоплене чорним вогнем чудовисько.

Шкіра тіні потемніла і наче потріскалась і крізь тріщини в ній почав проглядати чорний вогонь, пальці на руках витягнулися і загострилися, від чого стали походити на пташині лапи, а очі загорілися чорним полум’ям.

Особисто на мене, від переляку гикавка напала. Відсахнувшись, я притиснула до грудей переданий імператором згорток і, продовжуючи гикати, повільно опустилася на краєчок ліжка.

- Я нічого тобі не обіцяв, - тим часом, спокійно відповів монарх. – Мелл і справді буде корисною на зустрічі. Ти ж знаєш на що здатні тіні імператорського роду.

З цими словами імператор несподівано почав мінятися прямо на очах і невдовзі переді мною уже стояло два Ешкарта. Один страшний і більше схожий на чудовисько і другий прекрасний як завжди, але дещо кумедний в імператорській одежі, яка була на нього помітно замалою.

Справжній Ешкарт різко відштовхнув імператорську копію себе і різко повернув моторошне, наче обвуглене, обличчя в моєму напрямку. Від переляку я повторно гикнула і закрила долонями обличчя, випустивши переданий імператором згорток.

- Напарницю можеш вибрати їй сам, - спокійно проговорив імператор, голосом Ешкарта. – Я хочу, щоб на зустрічі мене супроводжували дві жінки, так буде простіше відмовитись від їхньої принцеси.

- І який глава роду допустить таке? – роздратовано прошипів Ешкарт.

- Той, що хоче жити, - холодно відповів імператор. – Я і сам був тут студентом, - через деякий час стомлено проговорив імператор. – І я прекрасно знаю, що не всі темні леді мріють про шлюб і сім’ю. Багато хто бажає вирватись з під опіки роду і займатися улюбленою справою, для такої дівчини, це буде подарунком. Але, Еш, вибери ту, яка всім серцем мене ненавидить.

Поки імператор говорив, його голос повільно змінювався і, коли я наважилась подивитися на них двох, імператор уже повернув собі свою зовнішність, і тільки волосся все ще залишалося чорним, але й чорні пасма невдовзі змінилися золотом. Ешкарт же досі більше походив на чудовисько і буквально палав чорним вогнем.

- Завтра прибуває делегація. Я як імператор змушений їх привітати. Але сама зустріч буде проводитися через три дні. До того часу натренеруй Мелл. Я чув про її феноменальні здібності до сприйняття і відтворення інформації.

З цими словами імператор сунув Ешкарту в руки ще один згорток і зник, перетворившись в чорну хмарку.

Тієї ж миті Ешкарт наче озвірів. Чорний вогонь розійшовся по всій кімнаті разом з тьмою, змітаючи все на своєму шляху, і відпечатався сажею на стінах. Всі меблі в тому числі і ліжко на якому я сиділа згоріли за лічені секунди. Вогонь не зачепив тільки малесенький круг, в якому я сиділа. Згорток же, переданий імператором, спалахнув на мить захисними чарами і вижив.

Ешкарт ще деякий час стояв посеред цього безладу і тремтів, схоже від люті, поки не охололо згоріле дерево, а червона грань не почорніла. І тільки після цього чорний вогонь, що наче пробивався з його тіла погаснув, а чорний панцир, що обліпив шкіру тіні попелом осів на землю.

Від страху я мимоволі оніміла і навіть дихати перестала. Так і сиділа незворушно, на єдиному вцілілому клаптику ліжка торкаючись ногами вцілілого клаптика килима, який між іншим димів і повільно догорав. І саме це, мабуть, мене і отверезило. Щойно тепло торкнулося підошви, я здригнулася, і той вцілілий шматок ліжка, на якому я сиділа, полетів вниз. А разом з ним і всі інші меблі осипались вуглями і попелом.