Частина 3. Буває за людей соромно …

– Послухай, Мет, а коли ми познайомимося з Дечем? – це знову моя сестра.

– Зараз не вийде, він дуже завантажений роботою. Треба допрацювати перекладач, щоб ним могли користуватися для перемовин наші вчені, – пояснив Мет, – а потім ми будемо часто зустрічатися, якщо ви не проти.

– Ми не проти, ми тільки за! Але навіщо мурахам спілкуватися з людьми? – поцікавився я.

– Тому що у нашого народу великі плани на співробітництво з вами: ви вмієте робити багато такого, чого не вміємо ми і навпаки. – розповідав Мет, - спілкування завжди приносить користь, якщо воно мирне.

– А з вами буває і не мирне? – здивувався я, – Хіба люди вас ображають?

– Ще й як! – вигукнув Мет, - винищують цілими колоніями, руйнують мурашники. Правда, буває, що мурахи пролазять у ваші будинки і тоді ви змушені вести з нами війну. – закінчив він сумно.

Ми теж зітхнули. Нам було дуже неприємно і соромно, що великі та міцні істоти – люди, ображають таких тендітних створінь. Тим більше, мурашки, виявляється, зовсім не злі і кусючі, а розумні і доброзичливі.

– Вибач нас за недобрих людей, – сумно сказала Катя, – ми, як виростемо, ніколи не будемо робити щось погане живим істотам.

– Не тільки, коли виростемо, а ніколи, – додав я тихо, але твердо.

– Не переймайтеся, я знаю, ви не винні, бо не можете відповідати за всіх людей – заспокоїв нас Мет і продовжив: - Допоможіть мені, будь ласка, закінчити випробовування перекладача, бо мені вже скоро треба повертатися додому з усіма даними.

І ми почали випробування!

Мет просив нас відійти на кілька кроків і звідти говорити то голосно, то тихіше, а то зовсім тихесенько. Питав нас, як ми його чуємо. Згодом сам поліз високо на горіха і звідти подавав голос, а ми повинні були відповідати, як його чути, звідки чути голос і таке інше.

Далі він попросив зайти за ріг будинку і говорити звідти. Випробування перекладача ішло повним ходом і ми трохи притомилися, а Мет працював без упину, зовсім не стомлювався і майже замучив нас, бо ми не звикли так довго робити одну й ту саму роботу.

Ми так призвичаїлися розмовляти з мурахом, що коли вийшла наша старша сестра Антонелла і спитала, що ми робимо, зразу і випалили:

– Випробовуємо перекладач із мурашиної мови на людську і навпаки!

Вона тільки похитала головою:

– Ну, ну, мурахи-дурахи! – вона нам не повірила, а вирішила, що це якась нова наша вигадка.

Антонеллі уже чотирнадцять, вона називає себе тінейджером, тобто підлітком, і з нами не грається, бо вважає себе дорослою.

– Ну і не вір, а ми насправді… – встигла крикнути Катя, але голос Мета зупинив її:

– Не кажіть нікому поки що про мене і про все, що я вам розповідав. Дорослі люди не завжди ведуть себе адекватно. Тому нам і радять залучати до випробування дітей, бо ви довірливі та безпосередні, з вами легше найти спільну мову.

– А що таке адекватно? – знову не витримав я.

– Вести себе адекватно – це значить обдумано, відповідно до обставин. – почав пояснювати Мет. – Тобто, ви побачили, що є мурах, котрий з вами розмовляє, і ви сприйняли це, як справжнє явище, хоча і не відразу. А дорослі лякаються, думають, що вони не сповна розуму, якщо з ними вже мурахи розмовляють. Деякі стають агресивними і намагаються нас вбити, а інші з переляку самі тікають і намагаються про все забути. Є і такі, яких ніщо, не стосується. Це байдужі люди, з ними взагалі не можливо спілкуватися. А ви, діти – відкриті і добрі! Вас ми взяли на експеримент не випадково: ви хлопчик і дівчинка, добре знаєте одне одного, ви чемні і добрі, а також страшенно допитливі, а це дуже важливо. Для розвитку науки допитливість та цікавість – такі самі необхідні риси характеру, як уміння вчитися, запам'ятовувати і аналізувати.

– А що таке аналізувати? – запитав допитливий я, вже не соромлячись ставити запитання, якщо мене за це ще й хвалять.

– Аналізувати – це значить зіставляти факти та робити висновки, виходячи із отриманих даних. – терпеливо відповідав Мет, – Наприклад, ти, Рома, зробив висновок, що мене можна про все запитувати, я не буду глузувати або відмахуватися! А чому ти так вирішив? Тому що кілька разів ставив питання, а я на них відповідав, твій розум проаналізував це і дійшов висновку, що мурах Мет – чудовий хлопець і з ним гарно дружити – і весело, і користь є! – металевим голосом засміявся Мет, – Я правильний висновок зробив?

– Ага, правильно, ти дійсно чудовий і дуже розумний – радісно сказав я, і Катя теж посміхнулася так широко, що стало видно, як багато зубів у неї не вистачає.