Частина 5. Ми допомагаємо мурахам

– Мені приснилися Мет і Деч – ми з ними бігали навперегони і вони, чомусь завжди перемагали – сказав я Каті вранці, коли ми проснулися.

– А мене Мет познайомив з Дечем! – радісно повідомила Катя.

– Коли?! А я де був?! – страшенно засмутився я.

– Коли ти спав! Я пішла у двір, а там був Мет і ще один мурах, він познайомив нас!

Я ледь не плакав. Це ж треба було проспати таку подію! Катя справді встає раніше за мене, бо вона вже ходить до школи, а я ще ні.

– А чого ти мене не розбудила? Я теж прагну познайомитися з Дечем! – я не хотів, щоб сестра бачила, як я плачу, але осоружні сльози так і котилися з моїх очей…

– А я пожартувала! – весело закричала Катя – Мені теж все приснилося! – і побігла собі.

От яка у мене сестра, довела до сліз і сміється. Ну, я їй цього не пробачу…

– Рома, Рома, це я – Мет, ти мене чуєш? – якийсь голос, зовсім мені не знайомий, почувся коло самісінького мого вуха. Я аж злякався і сльози миттєво висохли.

– Я тебе чую, але чому твій голос став зовсім іншим? – невпевнено запитав я.

– Деч допрацював перекладач і тепер голос більше схожий на людський, чи не так? – запитав Мет.

– Так, дуже приємний голос, не металевий, а просто людський і такий, як справжній. А де ти, Мет? Я тебе чую, але не бачу.

– Я сиджу на підвіконні знадвору.

– А чому тоді тільки я чую тебе, а мама ні?

– А це ще одне доповнення до приладу: я можу посилати сигнал тільки тій людині, з якою хочу спілкуватися. Це направлені звукові хвилі. Якби біля тебе стояла Катя, вона теж нічого не почула б.

– А що таке звукові хвилі? – не втерпів я.

Мет не став відмахуватись від запитання і відразу пояснив:

– Це хвилі, які передаються через повітря. Вони схожі на морські або річкові хвилі, тільки звукових хвиль не видно. Передавач їх передає, а приймач ловить. Так працюють, наприклад, мобільні телефони. А зараз мені потрібна ваша допомога, клич Катю і гайда у двір!

– Катя, Катя! – закричав я – Іди сюди!

– Що сталося!? - Як метеор підлетіла Катя.

– З'явився Мет і кличе нас у двір. – сказав я.

– А де він? – стала оглядатися Катя, але нікого не побачила.

– Я все поясню! А зараз підемо, йому потрібна наша допомога.

– А що, що потрібно робити!? – застрибала Катя від нетерпіння, – Як здорово, що він знову тут!

Мет чекав нас у дворі на нашому місці – на лавці. Ми сіли і почали розмову.

– Ви чуєте неприємний запах? – відразу запитав Мет, – Це ваші сусіди пофарбували огорожу.

– Так, - скривилася Катя, - як неприємно пахне.

Я теж покрутив носом, бо дійсно запах стояв на всю вулицю і був страшенно смердючий і різким.

– Так от, – продовжував Мет, – до фарби прилип наш мурах, кличе на допомогу, бо сам вибратися не може, а ми теж не можемо підступитися, тому що фарба зовсім свіжа і дуже липка. Наші рятівники бояться, що і самі прилипнуть.

– А що ми можемо зробити? – відразу подала голос Катя. Вона завжди готова комусь допомогти, така добра у нашої Каті душа.

– Пішли до того місця, я все поясню. – скомандував Мет.

Ми з радістю кинулися за ним. Бо це було, по-перше, дуже цікаво, а по-друге, нам було шкода малого мураха, який потрапив у біду.

Мет привів нас до огорожі, тут сморід стояв просто неймовірний. Мет, який сидів у мене на плечі, навів на огорожу якийсь прилад, надто маленький, щоб можна було його роздивитися, і на огорожі виник чітко позначений круг, який світився білим кольором. В центрі цього круга ми побачили мураха, що всіма лапами прилип до фарби, і міг ворушити тільки головою. Ми не чули ніяких криків, але зрозуміли, що малюк відчайдушно просив допомоги, бо Мет почав з ним перемови.

– Я сказав, щоб він притих і не ворушився, - пояснив нам Мет, - і не репетував, бо допомога прийшла. Але тепер він страшенно боїться вас, та ви не зважайте. Катя, візьми якусь невеличку паличку і постарайся її кінчиком підчепити нашого невдаху, щоб він опинився на паличці.

Катя так і зробила, але перша спроба виявилася невдалою. Катя підчепила мураха, але не втримала його і він знову опинився у фарбі, тільки вже в іншому місці. Тоді Катя спробувала вдруге, вона взяла ще одну паличку і таки витягла неборака з фарби і поклала його на листок подорожника.