Частина 15. Страшна знахідка…

– Що це!? – здивовано скрикнув Мет.

– Воно схоже на … бомбу. – прошепотів я.

– Ой! – від здивування Катя більше нічого не змогла вимовити.

Ми дружно подивилися на Деча. В нашій компанії від був найрозумніший і ми чекали на його висновки.

– Так, це металевий великий предмет. Схоже, дуже старий. Але я такого ніколи не бачив. Лежить предмет на глибині приблизно один метр. Зараз відсканую зображення і пошлю в пошук.

Кілька довгих хвилин ми чекали на відповідь. Виявляється мурахи мають свій інтернет подібний до нашого, де є відповіді на всі запитання. Відповідь прийшла дуже швидко і приголомшила нас – на нашому городі глибоко під землею лежить справжня авіаційна бомба.

Оце так новина! Нічого собі випробували сканер!

– І що тепер робити? – це було питання, яке хотілося озвучити всім.

– Головне – не панікувати! – глибокодумно мовив Деч, – Вихід є з будь-якої ситуації. Зараз я пошукаю інформацію, озвучу її вам, а потім ми всі разом подумаємо, як діяти далі. Проблема досить серйозна.

І Деч заглибився у свій мурашиний інтернет, а ми сіли на лавочку і не знали, що думати і що робити.

– Ви не дуже турбуйтеся, – став потішати нас Мет, – якщо ця бомба пролежала тут аж із самісінької війни і не вибухнула, то може небезпеки вже немає.

– А давайте її викопаємо! – запропонувала Катя.

– Ну ти придумала, – іронічно сказав я, – по-перше, ми не викопаємо таку здоровенну яму удвох з тобою, а по-друге, бомба може вибухнути, якщо до неї доторкнутися.

– А ти звідки знаєш? – глузливо промовила сестра.

– Я знаю, бо я граю в комп'ютерні ігри, а там всяке трапляється!

– То комп'ютер, а то насправді – це реальність!

– Не сперечайтеся, прошу вас! – втрутився Мет, – зараз Деч щось придумає.

– Так, так, я майже готовий доповісти вам обстановку! – як завжди по-діловому почав Деч. – справа в тому, що бомба дійсно може бути дуже небезпечною, чіпати її не можна, але і жити на території, де лежить така страшна річ, небезпечно. Ви маєте викликати саперів, які знешкодять бомбу. Вони вміють це робити.

– Тоді про бомбу треба розповісти мамі і татові! – впевнено сказала Катя, – Бо ми з Ромою не знаємо куди треба дзвонити і що казати.

– Так, ми не знаємо! – погодився я, – А як же пояснити дорослим, звідки ми про бомбу довідалися?

– Дійсно, як же діти могли дізнатися, що у їхньому городі лежить бомба? – подивився на Деча Мет. – Може складемо якусь легенду?

– І що тут можна придумати? – Деч і сам не знав, що робити. Він не часто потрапляв у ситуації, які можна було назвати глухим кутом.

Ми всі дружно стали думати – така собі мурахо-людська компанія вирішує проблему знешкодження справжньої авіаційної бомби.

Пройшло багато часу, але нам нічого не спадало на думку. Залишалося одне – розповісти батькам про наших друзів – Деча і Мета. Тільки як вони на це зреагують? Чи повірять? Вирішили спробувати.