3

Уві сні Костя перебував у себе на роботі, в магазині. Ось тільки полиці майже повністю спорожніли, а ті книги, які ще залишилися, пожовкли і здавалося, що хтось хотів їх підпалити.

Костя як зазвичай сидів за прилавком і гортав одну з книг. Він намагався її читати, але там не було ні єдиного слова, всі сторінки були порожніми.

- Ви забули віддати мені книгу! - перед ним стояла все та ж жінка в широкому капелюсі. Ось тільки тепер капелюх практично розсипався. Синє плаття, яке було колись таким, набуло болотний колір, і майже всюди були, то чорні, то білі плями.

- Так, я пам'ятаю, книга з екології... Зараз принесу! - Костя встав з-за столу і почав розглядати книги, які залишилися. Деякі з них розсипалися в руках, інші були мокрими і розвалювалися. Він ніяк не міг знайти потрібний підручник і вже почав хвилюватися.

- Його тут немає! - спокійно відповіла жінка. - Я шукала!

- Ні-ні, він тут! Зараз я його знайду, і все виправлю! - Костя все швидше починав розглядати книги.

- Я його не знайшла! І ось що сталося!.. - жінка вказала у вікно.

Костя підійшов до вікна і глянув на вулицю. Всі сусідні будівлі були закриті, крім книжкового. В повітрі літав пісок і пил. Поодинокі люди ходили в масках і окулярах, щоб захиститися від домішок в повітрі. Лише один чоловік з тростиною, на іншій стороні дороги стояв і мотав головою. Здавалося, йому нічого не заважає. Він лише махнув рукою в бік, де знаходився будинок Кості і пішов.

Вся вулиця нагадувала фільми про апокаліпсис. Жодної зеленої рослини, все висохло.

- Ми не встигли все виправити! - підсумувала жінка.

- Ні, я пам'ятаю, вона була тут! - Костя судомно почав шукати книгу.

- Не обтяжуйся... - жінка збиралася йти. Але тут Костю осяйнуло.

- Точно, вона вдома! Я її забрав додому! Ми ще встигаємо! - він узяв жінку за руку і повів до вхідних дверей.

- Вдома, це точно? - перепитала вона.

- Так! - Костя підбіг до дверей, повернув ручку на зелених дверях.