РОЗДІЛ 5 ВАДИМ

Любий татусь  геть збожеволів. Його коханка  на наступний  день після похорону законної  дружини вільно бродила будинком,  де пройшло моє дитинство.  Вільно! Наче законна власниця!

Дівчина не знала, куди подіти очі. До грудей вона  міцно притискала теку, з-під прозорої слюди якої визирали якісь копії з  журналів. Інга  судомно зводила вилиці й, здається, була  ладна провалитися крізь землю. Нічого, крихітко,  ти  ще матимеш можливість.

Я дивився на неї,  з останніх сил стримуючи  неймовірне  бажання  скрутити  тонку шию, насолодитись її болем, страхом, відчаєм.

— Я піду, вибачте, - прошепотіла,  віддаляючись в напрямку автомобіля,  що зачекався на  пасажирку біля  паркану. А коли вона  зникла  з поля мого зору,  ще довго вдихав на повні груди повітря, наповнене запахом  тонких парфумів. Вдихав,  аби до божевілля  зненавидіти  цей аромат. 

 Знову повертатись в  будинок не мав найменшого бажання. Інга наче осквернила його своєю присутністю. Я приїхав, щоб забрати  деякі речі матері, бо завтра планував  покинути  рідне місто, аж раптом застав  таку  несподіванку.

Кинувши  лайливе слівце,   зачинив  вхідні двері та  подався  знайомою  до найменших дрібниць вулицею. Я  бродив містом кілька годин поспіль,  допоки не зупинився під стінами університету, де працював  батько. Окинув  поглядом масивну споруду. Ось тут обірвалось життя найріднішої  людини. В цю переломну мить в  голові закралась непередбачувана,  на перший погляд, думка. Така  дика і  водночас  солодка, що мимоволі я  вкусив  до крові  губу. Спочатку я  намагався її погнати,  однак вона вперто свердлила свідомість.

О!  Людина  у своєму горі здатна  на  жорстокі вчинки, і я як ніхто інший,  здатний  був  це довести. Затягнув  ніздрями пропахле  благами цивілізації столичне повітря. Так, Вадиме, потрібно заспокоїтись,  потрібно думати тверезо та логічно.  План заслуговує на життя,  однак  всі  деталі  варто ретельно обміркувати, а  ще зважити ризики,  на котрі  кидаєш свою  совість та чесне ім’я.

Від останньої думки  поморщив  носа. Раніше я  міряв  жити по-чесному, відкрито та щиро. То було раніше. Невблаганна  доля  підкинула мені два  хороших уроки,  завдяки яким  став бездушним, чужим до болю інших. Я  заледве пережив  зраду дружини. Тепер оговтувався після  зради батька і  нахабства цієї Інги.

Оглянувся і  раптом знову намацав останню поглядом. Вона крокувала  до   навчального закладу. Виглядала понурою та знівеченою. Складалась враження,  що дівчина зігнута  під тягарем  щоденних турбот, переживань, клопотань. Я  широко усміхнувся. Авжеж,  тепер їй важко буде самостійно виживати в  світі,  де раніше животіла чужим коштом.  Батько поїхав. Поїхав надовго,  залишивши в моїх лапах своє викохане,  виплекане створіння.

 —Я  допоможу тобі   пристосуватись,  - злісно блимнув в  її адресу очима. Дума, як  помститись жінці за страждання матері, заквітла і  полонила все єство.  Мабуть, з боку моя  поведінка виглядала  божевільною,  та  я  не зважав на  оточення.

Я чітко знав, як  вчинити з коханкою тата,  аби вона раз  і назавжди зникла із буденності Заславський. Прийшов час платити по рахунках.

Залишилось  тільки дочекатись вечора.