22

Я глибоко вдихнула, коли машина зупинився біля мого будинку.

• Ну, з Богом! – промовила до Алекса від чого він посміхнувся.
• Люба! Ти напевне більше хвилюєшся зустрічі зі своїми батьками, ніж я.
• Думаю, що так. Просто, не знаю, якою буде реакція мами, коли вона тебе побачить.
• Зараз дізнаємося! – я повернула голову і помітила маму, яка підходила до воріт. На обличчі сяяла посмішка, вона ще не здогадувалася, хто приїхав зі мною.

В автомобілі були тоновані вікна, тому мама не могла побачити мого коханого. Ми одночасно відчинили двері і вийшли з машини. Я прямісінько пішла до мами, щоб її обійняти, Алекс ж взяв речі і підійшов за мною.

• Ти?! – відірвалася від мене мама і поглянула здивованими очима на нього.
• Доброго дня! – привітався Алекс і підійшов до мене, взявши за руку. – Так, Олексій Андрійович – Ваш юрист і по сумісництву – хлопець Софії.

Вона враз змінилася на обличчі. Добре, що тато швидко підійшов до нас і підтримав її.

• Мамо! – намагалася якось розрядити ситуацію. – Ти ж сама просила знайти гарного спеціаліста, от Алекс і є найкращим із них.
• Ти це серйозно? – схопилася вона за обличчя.
• Кохана, - втрутився тато, - заспокойся, будь ласка і не іронізуй. Давайте зайдемо до будинку і все обговоримо. Бо не хотілося б змушувати сусідів споглядати сімейну драму.

Ми кивнули на знак згоди і пройшли всі до будинку. Ох і буде зараз буревій! Мама одразу ж пішла на кухню, під приводом готування обіду. Ми присіли з Алексом на диван. Тато присів на крісло, схрестивши руки на грудях. Розмова не клеїлася, бо всі мовчали.

• Доню! – крикнула мама з кухні. – Підійди, будь ласка на кухню, допоможеш мені.

Я поцілувала Алекса і пішла до мами, розуміючи, що розмова буде не злегких.

• Ти не могла мене попередити, що знову з цим…- зупинилася вона – чоловіком? Це для мене не дуже приємна несподіванка.
• Мамо! – намагалася їй все пояснити. – Я кохаю, як ти назвала цього чоловіка і ти більше не будеш заважати будувати своє майбутнє. Ми живемо разом.
• Що? – поглянула на мене. – Софіє, ти розумієш, що робиш? Він ж зіпсує все твоє життя. Цей чоловік  старший за тебе, а далі, що буде? Скільки йому вже років? 40 чи 45? Коли дітей будеш народжувати? Він буде стариганем, коли тобі потрібна буде підтримка і насамперед, коханець? Що тоді будеш робити?
• Мамо! Будь ласка, давай не будемо сваритися, бо це все марно. Я вже все вирішила, тому або ти його приймаєш до нашої сім’ї, або ж, - зупинилася я і поглянула на неї впевненим поглядом, - мене ти також більше тут не побачиш.

Вона підійшла до плити і намагалася приховати сльози. Я розумію, що їй важко, бо мама хвилюється за мене, але і Алекса я, не зможу покинути.

• Мамусенько! – підійшла до неї і обійняла. – Я кохаю його! І жити без нього більше не зможу. Він саме той чоловік, про якого я завжди мріяла. Ти мене зрозумієш, коли поспілкуєшся з ним. Повір мені, він найкращий чоловік на світі, ну, після тата звичайно.

Ми засміялися. Я зрозуміла, що лід розтанув і мама потихеньку почала відходити.

• Ну, побачимо, який він чоловік і спеціаліст! – поцілувала мене.

За кілька хвилин стіл стояв накритим. Я вийшла з кухні і прямувала до вітальні, щоб запросити своїх чоловіків до обіду. Вони весело щось обговорювали, і я зрозуміла, що татові він сподобався. Обпершись в двері спостерігала за ними. Два моїх найкращих чоловіка! Мабуть у такі моменти, кожна дівчина щаслива, що батьки знайшли спільну мову із її половинкою.

• Доню! – повернувся тато і посміхнувся. – Ходи до нас! Ми з Алексом згадуємо дитинство. Я якраз йому розповідаю, як ти ловила жабок біля річки, бо думала, що одна із них чарівний принц і ти його розчаруєш.
• Тату! – підійшла до нього. – Ну, навіщо лякати Алекса. Він подумає, що я була божевільною ще з дитинства.
• Ні, люба! – промовив Алекс. – Я боюся, що ти мене перетвориш на жабу, поцілувавши!

Ми почали сміятися.

• До столу! – гукнула мама. – Бо, я зрозуміла, що доня забула чому пішла до вас.
• Йдемо, кохана! – промовив тато і встав, щоб іти.

Алекс ж затримав мене.

• У тебе класний тато, люба! – прошепотів.
• Дякую! Я знаю це! – посміхнулася. – Мама також тобі сподобається!
• Побачимо!

Він поцілував мене і ми пішли до столу.

За столом розмова не вщухала. Мама влаштувала для Алекса справжній іспит. Розпитала все, що її цікавило, тільки зачепивши тему сім’ї, він напружився. Сюди повинна була втрутитися я.

• Мамо! – зупинила її. – Ти його вже геть втомила. Давай не будемо чіпати цю тему. Розкажи будь ласка, як там справи з дядьком Миколою.

І тут мама засумувала.

• Приходив, позавчора. Знову скандал, погрози. Не знаю, що з ним робити.
• У Вас документи всі зібрані? – запитав Алекс.
• Так. Я готувалася до вашого приїзду, тому зібрала всю документацію.
• Дуже добре. Тоді, можливо принесете, щоб я переглянув, можливо дещо потрібно додати.