Глава 6

-Змія! -вигукнула Зоряна, сердито жбурляючи свій телефон на ліжко.

-Саме тому я й покликала тебе. Ну не можу я з нею впоратись! -я безсило розляглась на ліжку, зітхаючи. -Марк надто сильно піклується про неї, труситься. “Кетті те, Кетті се” та мене вже задовбала його Кетті!

-Є у мене одна ідея... але твоєму бику вона навряд чи сподобається.

Коли Зорька хитро примружилась, я підійнялась на ліктях, очікувано дивлячись на неї. Зараз мені було байдуже навіть на злість Марка. Нехай хоч гопки скаче, його сестрі я так цього не залишу.

Моя найвідданіша подруга швидко розповіла план дій, через що я ще довго реготала. Побачимо, як Кетті на це відреагує...

***

Коли Марк повернувся до дому, Кетті перша всіх побігла його зустрічати. Ще й з моїми шоколадними пончиками. Ненавиджу!

Я, не подаючи виду, почала спускатись з гордо підійнятою головою. На зустріч мені йшла зосереджена Зорька, непомітно передаючи мені пакетик з порошком.

Я швидко сховала ого у кишені, підходячи до Марка. Моє діло -затримати їх у вітальні, все інше -за подругою.

-Привіт. -я обхопила його шию руками, цілуючи.

-У когось сьогодні хороший настрій? -з легкою усмішкою поцікавився чоловік, не відпускаючи мене.

-Я просто скучила.

-Марк! Ходімо! -мов скажена, почала пищати Кетті. -Ми мали сьогодні дивитись фільм.

-Ми можемо попити чаю. Марк?! -з натиском кинувши на нього погляд, я посміхнулась. -Чаю, Марк.

-Ммм, так. Не відмовлюсь.

-Сідайте, я скоро спущусь.

Єдине, що зробила Кетті, так це закотила свої блакитні очиська та, мов дика, скочила на диван.

До кухні я летіла на крилах щастя та радості. Вдалось! Тепер залишилось зробити так, аби дівчина випила моє “варево”.

Я зробила м’ятний чай для себе та заварила каву Марку з його дивовижною сестрою.

Вміст порошку відразу ж висипала в одну з чашечок. Головне, не переплутати.

-Є пропозиції, що будемо сьогодні дивитись? -поцікавилась я ще на сходах. -Твоя кава. -я передала чашку Марку, швидко цілуючи його в щоку та сідаючи поруч на диван.

-Я хочу фільм “Після”. -Кетті сказала це так, ніби не запитувала дозволу, а факти наводила.

-Ненавиджу його. -сьорбаючи чай, сказала я.

-Тоді можна подивитись “Це все він”. -продовжуючи грати в люб’язність та щиру любов до мене, запропонувала Кетті.

-Дитячий лепет.

-А як на рахунок “До зустрічі з тобою”?

-Ти взагалі, хоч колись дивишся комедії, замість сопливої драми з дитячими казками про кохання? -їдко випалила я, ловлячи осудливий погляд Марка.

-Бачиш! -вереснула Кетті, від чого я ледь не пролила на себе чай. -Я ж казала, що ця відьма не вміє спілкуватись!

-Якщо я відьма, то ти горила. Не дивно, що досі хлопця немає й ти на Марка вішаєшся.

Мій чоловік стукнув рукою по столу, і, здається, здивувалась лише Кетті. Я ж продовжувала попивати свою каву, адже добре звикла до його вибриків. Ну а що? Тепер в мені... гармонія! Гармонія, заради якої я не повинна нервувати.

-Досить вже. -прошипів Марк, підіймаючись з дивану. Як тільки він зник, Кетті знову почала плюватись отрутою.

-Це все ти винна! Ми так мило спілкувались, доки ти не прийшла.

-Закрий рот. -продовжуючи розслаблено сьорбати, дуже навіть спокійно відповіла я. Що ж, свій запальний характер час підкоряти і вчитись бути стриманішою.

-Сама закрий. -шикнула дівчина, нарешті, допиваючи каву. Ну, тримайся, Кетті.

Дістаю телефон та пишу смс Зорьці: “У мене все.”

“Я теж впоралась. Йду на кухню за попкорном.” -відразу ж відповіла подруга. Прекрасно! Значить, можна йти й дивитись фільм.

Нічого не кажучи Кетті, я встала, прямуючи до нашої з Марком спальні.

-Маарк. - -ще з коридору завила я, намагаючись хоч трохи врятувати ситуацію. -Не злись. -штовхнувши двері, я зайшла в спальню та обійняла Марка за спину, ласкаво погладжуючи груди.

-Така поведінка неприпустима, Медіно. Я не дурень, аби обирати одну з вас. -він досить грубо почав розстібати сорочку, а після й взагалі скинув мої руки, стягуючи її. -Хіба так важко язик за зубами тримати?

-А що я сказала? -я склала руки на грудях, пропалюючи Марка поглядом. -Всього лише не захотіла дивитись сопливі фільми.

-Могла б і погодитись з нею. Вона менша. -мов ні в чому не бувало, відповів Марк. Він взагалі чує, що говорить?

-А я, між іншим..! -швидко прикусивши язика, я знову зітхнула, надуваючи губи. Не варто розкривати усі карти. Сюрприз буде потім.

-Що ти, га? -Марк наблизився до мене, за одно натягуючи чорний светр з капюшоном.

-Нічого. -лише й змогла пробурмотіти я, вкотре переконавшись у тому, що помста Кетті тут не зайва.

-Ото ж бо. Тому, Медіно, не чіпай її. -з цими словами він стрімко вилетів з кімнати, не забувши ще й дверима на останок хлопнути.

-Та пішов ти! -тремтячим голос гукнула вслід, безсило падаючи на підлогу. Сльози від образи та несправедливості давили на кожну кліточку горлянки, але найменше мені зараз хотілось плакати. Не можна. Мені не можна хвилюватись.

-Тааккк, Медіно, бери себе у руки. -я натягнуто посміхнулась сама собі, підходячи до тумби біля ліжка та дістаючи заспокійливе. -Все ж добре, чи не так? Чого ти хвилюєшся? Зорька зараз з усім впорається. І тоді моя черга зловтішатись настане.

Я швидко випила три таблетки валеріани та спустилась у вітальню з величезною плазмою. Картина була, м’яко кажучи, не з приємних. На дивані сиділа Кетті, тулячись до Марка, а Рейчел разом з Зоряною на кріслах, поруч. Отже, довго вибирати, де мені присісти, не доведеться.

Повісивши носа, я попленталась до дивану та сіла біля Марка. Звичайно, трохи осторонь, ледь не вилазячи на поручні дивану, але що ж зробиш? Взагалі, збоку можна подумати, що це Кетті його дружина, а не я.

Зорька кинула презирливий погляд на Марка, помітно морщачи носик. Можливо, якби я не була настільки зла, я б навіть шикнула на неї.