Мій бос - кіт 2

Глава 7

Я сиділа мовчки, сердито жуючи попкорн. Звичайно, я знала, що у майбутньому мене застане любовний трикутник, але ж не з сестрою Марка мені воювати!

Кетті, мов ні в чому не бувало, сміялась та важко зітхала на кульмінаційних моментах. А мій чоловік, знаєте що? Очей з неї не зводив! Ще й притискав до себе і у скроню цілував. Уххх, дихай, Медіно, дихай.

Дякую, тут хоч Зорька є.  Замість того, аби дивитись на екран, вона дивилась на Кетті, якій явно така увага не до вподоби. 

 Я й сама могла б помститися, але з допомогою Зорьки, в сестрички немає шансів)

-Марк, ахах! Дивись! -пропищала Кетті, тицяючи на плазму. -Ось ця руда на Медіну схожа. Така ж ревнива.

-А ось ця біла, -підтримала розмову Зоря, не даючи мені й слова вставити. -ну оця, яка поводиться, мов сука, на тебе.

Роззявивши рота, я мигцем глянула на Марка. Ой, не варто було їй це казати. Адже щелепи мого чоловіка були міцно стиснуті, а поглядом він ледь не вбив мою найкращу подругу. Та Зоряна вправно витримала його важкий погляд, насміхаючись. Ох, якщо я з Кетті помиритись не можу, то Зорька з Марком спільну мову не знайдуть. І ніколи, при чому.

-Та як ти смієш? -прошипіла Кетті, підіймаючись з дивану.

-Припиніть! -я поставила тарілку на столик, швидко підходячи до дівчат. -Зорь, ти мені потрібна.

Моя подруга кивнула, але погляду від морди Кетті все ж не відвела.

-Ви далеко? -поцікавилась у слід Рейчел, за що отримала незадоволені та обурливі докори від сестри Марка.

-Не на довго. -спритно викрутилась Зорька, ледь стримуючи посмішку.

Коли ми з-під тишка підійнялись на кухню, почали тихо сміятись.

-Уявляю, що зараз буде. -протягнула Зорька, швидко дістаючи два пакета під тумбою, які вона заздалегідь підготувала.

-Залишилось сподіватись, що вона їх дійсно помітить. Тоді, ти в туалет на цьому поверсі, а я на верхньому. -розкомандувалась парадом я, беручи до рук один з пакетів.

Знову починаючи шкіритись, моя подруга швидко побігла до ванної кімнати, доки я підіймалась на верхній поверх. Ну все, нехай Кетті тримається. Я їй покажу, як це, бути третім зайвим.

Якщо чесно, робота була не самою приємною, але Зорька переконувала мене у тому, що гірше придумати для білоручки просто не можливо! Про страх Кетті знали ледь не всі собаки, не говорячи вже про нас. Вона ой як боялась черв’яків. Саме тому я й порозкидала по ванній маленьких, повзучих рятівничків. На якусь мить, від картини, навіть мене перекосило, хоча в даному випадку ці мерзенні ниточки — мої друзі.

-Що ж, колеги, операція “Здихайся Кетті” офіційно відкрита! Не підведіть. -шикнула я, вилітаючи з туалету.

На Зорьку я наткнулась біля сходів до вітальні. По її широкій посмішці не важко було здогадатись — все пройшло успішно.

-Пам’ятаєш план дій? -озираючись, поцікавилась я. І навіть не чекаючи на відповідь, коротко повторила. -Два туалети ми засипали черв’яками. Залишився ще один. Біжиш туди і робиш вигляд, що тобі погано.

-Та не тупа я! -обурилась Зорька, шарпаючи мене. Коли до сходів підбігла Кетті з широко розплющеними очима, я на якусь мить злякалась, що вона нас розкрила і все пішло коту під хвіст.

-Геть з дороги, доки не пізно! -пропищала дівчина, штовхаючи нас. Як тільки вона підійнялась, Зорька почала тихо сміятись в кулак.  Дуже цікаво, який ефект матиме цей порошок, який ми підсипали Кетті? Так ось же, шоу тільки почалось!

-Скільки ти їй проносного висипала? -запитала вона, все ще сміючись.

-Увесь пакетик.

-Увесь? -перепитала Зорька.

-Так. -мов ні в чому не бувало, я знизила плечима та повільно почала спускатись до вітальні. Зоря увесь час хапала мене за руку, починаючи ще більше сміятись.

-Я вже уявляю... як вона... дрифтувати буде. -дівчина навіть хрюкати від сміху почала, і як тільки я почула її коронну фразу про “дрифт” залилась таким сміхом, що навіть по стелі сповзла.

-АААА! -на мить наші смішки перервав крик Кетті, а потім гулкі кроки. Не важко здогадатись, що вона підіймалась на третій поверх, до іншого туалету. Ну, нехай щастить.

-Зоря, твоя черга! -я плеснула її по спині, підіймаючись. -Перед Марком не спались.

Як тільки ми вийшли з-за повороту, вона почала корчитись від “болю” що так раптово накрив її.

-Ой оййойй. Щось мені... гик.... не добре. Я піду в туалет, напевно. -ну Зорька, ну актриса!

-Тобі допомогти? -так як я, хороша подруга, то я повинна піклуватись про неї. А зараз ЖАХ як перейматись. -Давай я з тобою сходжу!

-Ні, не треба. -ми підійшли до дивану та зустрілись з пекучим поглядом Марка. Зорька досить швидко змилась, а я... а що я? Потупцювавши декілька секунд біля дивану та простеживши, як швидко Зоряна зачиняє двері до туалету, я вмостилась на сам краєчок ліжка. Ледь не кожної секунд я нишком поглядала на Марка, о розслаблено жував попкорн. Гад, навіть не хоче вибачитись!

З верхнього поверху почулись верески Кетті, а за тим гучні кроки.

-Я вб’ю вас, гадюки! -здавалось, що ще трохи, і дівчина від обурення в космос полетить. Її вічно білосніжне обличчя змінилось багряним кольором. Звичайно, стримувати гнів та пориви до туалету, я підозрюю, важкувато. -Хто це зробив? -скиглячи та приклавши руки до живота, заходилась розбиратись Кетті.

-Відійди, я фільм через тебе не бачу. -я дивилась крізь дівчину, старанно ховаючи посмішку.

-Ти про що? -встряг у розмову Марк. Що ж, я була до цього готова.

-Вони насипали черв’яків у туалети.

Марк тихо рикнув, підіймаючись. А очі Кетті загорілись вогнем. Вона кинула швидкий погляд на двері за спиною, як на рятувальний круг, та прожогом кинулась до них.

-Ну ну... -буркнула під ніс, знаючи, що Зорька теж не дрімає.

-Та що б вас! -Кетті обурено гупнула рукою до дверям, за якими ховалась моя подруга.

-Що за вибрики, дівчата? Мені вже зовсім не смішно! -Марк сердито вимкнув телевізор, пропалюючи поглядом кожну з нас. Але тихо тут сиділа лише Рейчел, втиснувшись у крісло.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше