Мій бос - кіт 2

Глава 19

Від автора: Вкотре переконуюсь у тому, що мої читачі - найкращі. Я щиро вдячна кожному, хто залишає відгуки до книги. Адже зворотній зв'язок допомагає мені дізнатись ваші думки та очікування. На долю дитинки вплинув кожен з вас, і я пам'ятаю ім'я кожного, хто залишив зірочку (лайк) та коментар. Сподіваюсь, наша співпраця на цьому не закінчиться, адже я вже працюю над новою книгою, яка називатиметься "Академія дружин драконів" (хех, трохи спойлерів для самих уважних) відразу після закінчення нашої чудової історії про Марка та Медіну я залишу посилання на новинку. А поки що давайте продовжимо дізнаватись історію наших закоханих котиків. Цілую та обіймаю кожного поголівно! Ваша Бетсі Прусс! 

 

 

Коли ми зайшли до ресторану, граючи роль щасливого подружжя, я помітила Ніко, який, по всій видимості, сумував. Його погляд недбало вивчав краєвиди, і він навіть не намагався послухати те, що йому так натхненно розповідала жіночка поруч. Її біле волосся легкими кучерями розпалось по оголеним плечам, губи підведені яскравим блиском, а очі... такі добрі та милі.

Коли містер Ліетсон побачив нас, а особливо мене, він вмить став набагато жвавішим.

-Прекрасна Медіна! Вітаю тебе. -чоловік розплився в посмішці, підіймаючись з місця та підходячи до нас. Він досить таки наполегливо поцілував мою руку, а потім привітався з Марком. -Дозвольте представити мою дружину. Марк, ти вже з нею знайомий. Медіно, -чоловік вказав рукою на дівчину, що стояла за ним, та спритно перехопив її талію, змушуючи підійти ближче. -це моя дружина. Клавдія.

-Можна просто Клава. -посміхнулась вона, оголяючи ряд білосніжних зубів.

-Рада познайомитись. -я простягнула руку, потискаючи довгі пальці Клави. Не дивлячись на всю її крихкість, вона була на диво високою Навіть я, на підборах, була нижче за неї. Зріст від 173 см так точно.

Марк допоміг мені зняти пальто та вмостив навпроти Клави, а потім і сам сів поруч, навпроти якогось на диво задоволеного Ніко.

Як тільки мій чоловік відкрив рота, містер Ліетсон почав реготати. У нього точно всі у дома?

-Ми тут зібрались по справі, але гріх не випити та не повечеряти у такій чудовій компанії! -ці слова він підкреслив красномовним поглядом, спрямованим на мене. Я б з ним з радістю пофліртувала, аби добряче позлити Марка, але при Клавдії робити це зовсім не хотілось.

-Спочатку справа, потім вечеря. -грубо відрізав Марк, через що бідна блондинка декілька раз нетямуще закліпала.

-Любий... -я легенько доторкнулась до його руки, що стискала білосніжну скатертину, намагаючись його хоч трохи заспокоїти. Вперше за цей тиждень я так ніжно до нього зверталась, вперше він смикнувся, неначе не вірячи своїм вухам. -Я думаю, і правда треба спочатку повечеряти.

Марк не зводив з мене погляду, неначе в душу заглядаючи.

-Якщо ти хочеш мене споїти і підсунути щось інше, -тепер він дивився виключно на Ніко. -я вб’ю тебе раніше, ніж ти побачиш там мій підпис.

Тепер ось такі “прості” слова від мого чоловіка дійсно набували загрозливого сенсу. Він же й раніше кидався цими словами направо й наліво, але я, дурна, навіть уваги на це не звертала.

-Марк, спокійніше! До того ж я не буду пити. -я стенула плечима, підтягуючи до носа меню.

-Чому? -поцікавився містер Ліетсон, посміхаючись. Краще б не злив Марка, та й мій час даремно не забирав.

-Погано себе почуваю. -я не стала вдарятись у подробиці, намагаючись сховати обличчя у меню.

-Але у цьому ресторані такі вишукані напої! Ти б приглянулась.

-Вона ж сказала — ні. -проричав Марк, трохи підіймаючись з -за столу. Я досиь спритно схопила його за передпліччя, тягнучи назад. Щось мені підказує, що ця вечеря спокійно не пройде. Після контракту так точно. Ми з Клавою переглянулись, починаючи посміхатись одна одній. Як добре, що її чоловік хоч чимось схожий на мого. Два впертих барани і дві тендітні дівчини, що тримають їх в міцних вуздечках. Від цієї думки я почала щиро реготати, а Клавдія повністю підтримала мій сміх, прикриваючи губи долонею.

-Я бачу, ми розвеселили юних леді? -ні крапельки не соромлячись, запитав Ніко.

-Любий, не гоже себе так вести. Не змушуй Медіну, якщо вона не хоче. Нам же не потрібні проблеми, правда? -Клава бережно провела рукою по грудям чоловіка, а потім поправила його комір. Від цього простого, але надто інтимного руху моє обличчя кинуло в жар. На жаль, так само у нас з Марком не буде. Вже.

-Ти права. -ліниво підсунувши до себе меню, Ніко почав гортати його сторінки. Ще б позіхнув, чесне слово.

Але я навіть кліпнути не встигла, як Марк підійняв руку, одним жестом просячи офіціанта підійти.

-Доброго вечора! Раді вітати вас у нашому скромному кабаре. Що будете замовляти? -парубок так щиро посміхався, що я не стримала посмішку у відповідь. Милий, кучерявий, молодий хлопчина. Підозрюю, студент. Але до біса привабливий!

-А що ви порадите? -я підперла підборіддя рукою, уважно дивлячись на офіціанта. Його увага вмить перемкнулась на мене, а усіх інших — на нього.

-У нас є просто фантастичний салат з морепродуктів, низькокалорійний, для таких чудових дам. А також відбивна в червоному вині від шеф -кухаря.

-Салат? Це чудово, -продовжувала повільно говорити я, доки Марк наполегливо кашляв. Захворів, чи що... -але я думала про щось більш поживне.

-Жири й вуглеводи? Як на рахунок реберця з кускусом? -його посмішка навіть мислити вільно не дозволяла, тому я лише кивнула, тихо дякуючи.

-А я зупинюсь на салаті! -було помітно, як старанно Клава робить вигляд, що нічого не відбулось. Але я щойно фліртувала одними лише очима з офіціантом, це точно помітив кожен з присутніх. Навіть кучеряве диво.

Наші чоловіки зробили ще декілька замовлень, у яких, прошу помітити, було надто багато алкоголю! Приготувати найдорожчі шість пляшок вина — це вам не жарти. Хто це пити буде? Вагітна я чи тендітна вона?? Чи може, наші самовпевнені чоловіки, що “ніколи” не п’яніють?!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше