Розділ 3. КІР. Кока-кола, копи, пістолет.

Яра впевнено пройшла вглиб бару, прямо до стійки.

Її зустрів Жан.

— Гей, Жане, налий мені дві склянки коли... — попросила дівчина.

— Дівча, знову ти? — Жан посміхнувся і подав їй дві склянки з кока-колою. — І чому два?

Я теж посміхнулася, випила першу склянку і обернулася на дзвіночок вхідних дверей, паралельно зустрічаючись зі мною поглядами. Я саме сидів біля входу.

Я кивнув їй в знак вітання.

— А тепер давай той віскі, — прочитав я по її губах.

В барі було доволі галасно, тож почути те, про що вона розмовляла з Жаком, можливості не було.

— Цього разу я теж викличу копів... — Жак посміхнувся. — Не боїшся?

— Віскі, — коротко відповіло дівча, продовжуючи посміхатися. — Той самий, що і минулого разу.

— Тримай, — Жак поставив перед нею гранований стакан, додав до нього лід і наповнив міцним напоєм.

Брюнетка випила алкоголь залпом і трохи закашлялася.

Жан посміхнувся і натиснув кнопку виклику поліції.

Я стежив за кожним рухом Яри: ось вона допиває віскі, її маленький носик морщиться, так само як і рівні, повненькі губи. Потім вона випиває другий стакан коли.

Яро... Ну Яро...

Я примружив очі.

Важко вгадати з часом. Ти перевіряла час реакції, або ж...

Покажи мені. Покажи мені все. Рости швидше, ніж я міг би припустити. Здивуй мене. Давай.

Я навіть прощу тебе за те, що ти не дотримуєшся шотландського правила 5S для віскі або будь-якої іншої методики, яка розкриває смак і аромат такого прекрасного напою як віскі. Пізніше я навчу тебе, обов'язково навчу...

Цього разу офіцери приїхали через п'ятнадцять хвилин.

— Вітаю! Покажіть будь ласка ваші документи! — попросив Яру один з офіцерів.

Вона посміхнулася і дістала з кишені свої документи, передаючи їх поліцейським.

Що ти робиш...

Я був здивований, але все одно посміхався.

Невже підробила документи? Але тоді навіщо кола...

— Дівчино, вам немає двадцяти одного, ви не можете пити алкоголь.

— Але шановний, я і не пила, — дівча п’яненько посміхнулося.

Твоя словесна гра все так само безглузда...

Я зітхнув.

Навіть якщо і виглядаєш більш впевнено. Покажи мені...

Я облизав нижню губу.

Якщо кола і повинна обдурити прилад, то в якийсь точний час. Ти все розрахувала, мала?

— Ми повинні перевірити, ви ж розумієте? — другий коп дістав алкотестер і простягнув Ярі.

Вона подивилася на висячий на стіні годинник і посміхнулася.

— Звичайно. — вона дмухнула у алкотестер.

— Дійсно... — поліцейський подивився на показники і почухав потилицю. — Вибачте за клопоти.

— Напевно, вона не випила його, вибачте за виклик... — долучився до розмови Жак.

— Нічого. Гарного дня,  — після цих слів поліцейські пішли.

Яра ж тим часом тріумфально посміхнулася, дивлячись прямо на мене.

Я встав з-за столу і попрямував до барної стійки.

— А дівчисько-то молодець! — звернувся до мене Жак. — Вирішила проблему своїм способом.

— Їй пощастило, — я подивився їй в очі. — Приїдь вони трохи раніше або пізніше —  і могло б не вийти.

— Я змогла заговорити їх на запасні пару хвилин, — впевнено сказала  дівчина. — Так що це не везіння, а точний розрахунок.

— Але твої слова звучали все так само награно... Не дуже-то переконливо, — я підпер долонею підборіддя і продовжував дивитися на неї.

— Давай закладемося… — раптово сказала вона.

— А? Про що це ви? —зацікавився Жак.

Вона кивнула бармену, щоб той підлив їй віскі.

Жак виконав прохання і Яра швидко осушила стакан.

На її щоках з'явився рум'янець і вона кумедно посміхнулася, а потім почала  кашляти.

— Чорт... — Яра приклала руку до рота, а її обличчя злегка почервоніло.

— Менше пити треба, — посміхнувся я.

— Де тут туалет... — вона незграбно злізла зі стільця.

— Зараз покажу, — я теж встав і, схопивши дівча під руку, повів до туалету.

Вона йшла незграбно перебираючи ногами. На поріжку вона спіткнулася, і, схопившись за мій піджак, потягнула мене на себе.

Хм... Гаразд, дам тобі пограти...

Я прикрив очі, теж хапаючи брюнетку за талію і повертаючись так, щоб вона впала на мене.

Буквально через секунду її темне волосся лоскотало мою шию. Наші погляди зустрілися.