Розділ 6. КІР. Вино — початок всіх гріхів.

Вино — початок всіх гріхів.

Ліза в строгому чорному вечірньому платті граціозно присіла на край стільця прямо переді мною.

— Ти прекрасна, Елізабет, — я розтягнув губи в усмішці.

— Прости за запізнення, — вона заправила заважаючу прядку волосся за вухо. — На Даун Стріт сьогодні жахливі пробки.

— Таку жінку чоловік може чекати цілу вічність...

— Ти сьогодні аж занадто слащавий... — вона злегка насупилася. — Щось трапилося?

Офіціант підійшов до столу і поклав між нами тарілку з відкритими устрицями і лимоном в крижаній стружці.

Навпроти кожного з нас він поставив по тарілці і спеціальній маленькій виделці з трьома зубчиками.

— У мене просто гарний настрій, — таки відповів їй я.

Офіціант тим часом наповнив келихи заздалегідь замовленим мною Луарським креманом де Луар Розі Брют з провінції Шанталь.

— Навіть боюся уявити, завдяки чому... — Ліза зітхнула і наколола молюска на спеціальну виделочку. — Хоча ні... Можливо, всьому виною твій старий знайомий, який став аж надто часто світитися на телебаченні?

— Невже по-твоєму прекрасної компанії в прекрасному ресторані мало для того, щоб підняти мій настрій? — я зобразив на обличчі непідробне здивування і відпив трохи креману. — І телевиступи нашого спільного знайомого тут зовсім ні до чого. Чесно кажучи, я навіть майже забув про нього.

Суничний аромат і легкий вершковий фон, тонкі нотки інших червоних ягід — малини і вишні ніби гралися зі мною...

Пустотливий і безтурботний напій...

Я продовжував посміхатися.

Напій, схожий на неї.

І чому навіть в компанії прекрасної жінки я все одно думаю про мале і дурне дівчисько?

Я з'їв ще одну устрицю.

— Ти в мене питаєш? — вона посміхнулася, після чого поклала чергового молюска в свій маленький акуратний ротик. — Кір, твоя посмішка мене лякає.

— Елізабет... — я простягнув руку вперед і торкнувся кінчиками пальців чужої долоні.

— Завтра вранці у мене літак, — вона погладжувала кінчиками пальців вільної руки ніжку винного келиха.

— Я відвезу тебе вранці, — я подався вперед, до її вуха. — Їдемо до мене.

— Як завжди, не питаєш, а констатуєш факт, — вона усміхнулася.

— Лізо... — мої губи торкнулися ніжної шкіри за її вухом.

— Добре. — вона видала ледь помітне напівзітхання-напівстогін і торкнулася своєю ніжкою моєї ноги під столом.

Я злегка відсторонився від неї, підкликав офіціанта і попросив рахунок, при цьому погладжуючи пальцями тильну сторону її долоні.

Розплатившись, я допоміг їй встати з-за столу і подав пальто.

Ліз посміхнулася і ми разом покинули ресторан.

***

— Ліза... — я притиснув дівчину до вхідних дверей в свій номер і торкнувся губами її шиї.

— Я скучила за тобою... — вона підняла голову, відкриваючи доступ до шиї, і прикрила очі.

Я заліз рукою до кишені і намацав там ключі.

— Кір... — вона провела долонями по моїй спині, опускаючись дотиками нижче.

Я відкрив двері і, впившись губами в пухкі дівочі губи, завів її в номер, прикриваючи за нами двері.

Вона відразу ж почала розстібати гудзики на моєму пальті.

Я від неї не відставав і так само звільняв від верхнього одягу.

Потім вона скинула свої туфельки в передпокої і я підняв її на руки, затягуючи в черговий поцілунок.

Через пару секунд я вже опустив її на величезне двоспальне ліжко і навис над нею.

Наші погляди зустрілися і Ліза посміхнулася, примруживши очі.

Я торкнувся губами її губ, а руками став погладжувати її спину в пошуках застібки на сукні.

Дівчина прогнулася в спині і я знайшов застібку та потягнув її вниз.

Вона облизала нижню губу і дозволила мені стягнути сукню з її грудей.

Я провів кінчиками пальців навколо її соска і дівчина видала черговий приглушений стогін.

Її руки потягнулися до гудзиків на моїй білій сорочці. Моторні пальчики швидко звільнили мій торс від одягу і почали вивчаюче бродити по кубиках преса.

Я торкнувся кінчиком пальця вже затверділого соска.

— Не муч мене... — прошепотіла вона, опускаючи руку в район блискавки моїх штанів.

"Цікаво, що зараз робить ця мала.." — я прикрив очі і торкнувся губами соска Лізи. — "Тренується або..." — моя рука опустилася на чужі стегна. — "Пристає до свого дурного братика?"

Мої пальці трохи стиснули стегно дівчини.

— Кір... — сказала вона на видиху.

— Знімемо це... — я нарешті стягнув її сукню і перевернув Ліз на живіт, трохи піднявши стегна.