Розділ 18. ЯРА + КІР. Зламати(ся).

ЯРА

Я сиділа на дивані, очікуючи Кіра.

Сьогодні я ж начебто і не відштовхувала його... Але він став поводитись не так, як зазвичай. Він більше не цікавиться мною? Не може бути.

Я похитала головою в знак заперечення.

Він не привіз би мене сюди, якби не цікавився... Він грає. Я повинна пам'ятати, що він — чудовий актор. Але якщо я сама проявлю ініціативу... Він не зможе і далі відігравати таку роль.

Я раптом посміхнулася.

Я переграю тебе... Я зможу. Сьогодні. Коли ти в конфлікті з самим собою.

***

КІР

Простоявши під прохолодним душем хвилин десять, я відчув, що злегка змерз і вирішив виходити. Обернувши білий рушник навколо стегон, я, як завжди, пішов через вітальню прямо до спальні, не удостоївши гостю навіть поглядом....

***

ЯРА

Я навіть зреагувати толком не встигла, як Кір вже пройшов повз мене і виявився в іншій кімнаті.

Я зітхнула і вирішила теж прийняти душ.

І як він так може... Пройшов, ніби мене тут і не було.

Я зняла темносиню кофту і поклала зверху, на кришку кошика для білизни.

І зіниці навіть не були розширені...

Я стягнула штани і поклала поверх кофти.

Що змінилося?

Роздягнувшись до кінця, я ступила під душ.

Простоявши там буквально хвилину, я вийшла, витерлася рушником і натягнула труси, ліф і футболку. Прямо в цьому вирішила і йти в кімнату.

Кіра в вітальні очікувано не було.

Я пройшла до спальні, легенько відкривши двері.

Кір лежав по пояс під сірою шовковою ковдрою. Його очі були прикриті, а губи  злегка розтулені. Дихав він рівно, поза його була розслаблена.

Ну не міг же він так швидко заснути...

Я насупилася і мої брови майже зійшлися біля перенісся. Підійшла до ліжка, сідаючи на нього і продовжуючи розглядати чоловіка. А той все так само лежав...

Я зітхнула.

Ні, він точно не спить... Це просто хороша гра.

Я простягнула долоню до чужої щоки і провела по ній кінчиками пальців.

На обличчі чоловіка не здригнувся жоден мускул.

— Я відчуваю, що якщо ми переступимо межу — все закінчиться, — раптом прошепотіла я, нахилившись до чужого вуха. — Я не хочу цього.

Кір відкрив свої зелені очі.

— Забавно... — він подивився прямо на мене. — Я ж теж цього не хочу.

— Тоді припини приставати до мене, — майже прошепотіла я.

"Так ми зможемо довше бути разом." — Додала я вже подумки.

— Добре. — аж надто легко погодився він.

— Один раз... — я подалася вперед, прикриваючи очі.

***

КІР

"Коли-небудь цей зв’язок погубить мене..." — подумав я, стираючи мокру доріжку з чужої щоки.

Вона відвела погляд убік.

Я простягнув руки вперед, взяв її за плечі і потягнув на себе, обіймаючи і притискаючи до себе.

"Не можу." — хотів я прошепотіти їй на вухо. — "Я не залишу тебе. Я буду і далі поряд. Це приносить мені майже такий же кайф, як..."

 Одного разу, я розповім тобі. Довірю свою долю і життя. І тоді... Ти погубиш мене. Я сяду або того гірше, а ти...

— Ти зламаєш мене... Ти вже зламав. — прошепотіла Яра.

Ні... Мені тільки належить зламати тебе по-справжньому. Але тепер... Тепер я остаточно зважився на це і будь що буде. Навіть якщо це вб'є мене. Я буду шкодувати ще більше, якщо не зроблю цього...

— Тихо... — я перевернув її на бік і уклав біля себе, продовжуючи обіймати.

"Ти... Ти обереш, зламатися самій або зламати мене. Я обіцяю тобі" — я торкнувся губами чужої шиї.

— Спи...