Розділ 34. ЯРА. Мовна практика.

 Гаразд...

Я розплющила очі і дістала мобільний.

Відкривши перекладач, я ввела туди наступне:

«Вітаю, я хочу замовити два сніданки в номер»

Перекладач переклав:

«Bonjour, je veux commander deux petits déjeuners dans la chambre»

І як це читається?

Я натиснула на іконку звуку.

— Блін... — сказала я, коли зрозуміла, що інтернет на телефоні — або сам телефон — глючить. — Ну давай вже… — я знову натиснула на іконку.

Мені довелося прослухати запис кілька разів, поки я з горем навпіл змогла абияк повторити:

— Бонжур, же Вудро командер ду петі де жуньер до ла шомбр, — нарешті, сказала я вчетверте і все ж зважилася подзвонити.

Повторивши свою завчену фразу в телефон, я почула відповідь. Звичайно, я нічого не зрозуміла, але інтонації дівчини були ствердними і я сподівалася, що вона все ж зрозуміла, чого я від неї хотіла і тому сказала їй:

— Мерсі, мадмуазель, — я посміхнулася і поклала слухавку.

Коли я підняла очі, то побачила, що Кір з потемнілим від води, вологим волоссям, в одному рушникові на стегнах підійшов до свого чемодана і дістав звідти чисту сорочку.

— Чорт, прасувати потрібно, — прокоментував він і підійшов до мене. — Дай телефон.

— Я сама! — я притиснула телефон до грудей. — Говори, що я повинна сказати.

— Бонжур, же Бюзон де тапотір ля шеміз. Е тіль ун тель опортюніти?

— Переклад? — одразу ж уточнила я.

— Вітаю, мені потрібно попрасувати сорочку. Чи є така можливість?

— А тепер знову французькою.

— Будь ласка.

— В сенсі? — не зрозуміла я.

— Ти забула сказати «будь ласка».

— Будь ласка!

— Бонжур, же Бюзон де тапотір ля шеміз. Е тіль ун тель опортюніти?

— Бонжур, же Бюзон де тапотір ля шеміз. Е тіль ун тель опортюніті?

— Не «опортюніті», а «опортюніти». — виправив мене Кір.

— Окей, — я усміхнулася і знову набрала рецепцію. — Бонжур, же Бюзон де тапотір ля шеміз. Е тіль ун тель опортюніти?

— Уі, Бьен сом, пас де проблем, — відповіли на тому кінці.

— Вона сказала «Уі», а потім «пас де проблем», — я подивилася на Кіра. — Це типу «Так, без проблем»?

Кір лише кивнув, а я тим часом знову заговорила в телефон.

— Мерсі, мадмуазель!

Дамочка ще щось сказала, а потім пролунали гудки.

І, буквально відразу, до номера постукали.

— Напевно, сніданок, — сказала я.

— Піду накину що-небудь, — Кір дав мені свою сорочку. — Прийми сніданок і віддай сорочку, коли за нею прийдуть, — він критично оглянув мене. — І собі теж щось попрасуй.

***

Якщо прийняти сніданок і просто сказати офіціанту, який його приніс «Мерсі», виявилося простіше простого, то з дівчиною, яка прийшла за одягом все було трохи складніше...

Але я не розгубилася і просто двічі повторила те ж саме, що говорила по телефону... Ми, здається, один одного нарешті зрозуміли і вона забрала одяг.

Кір в цей час спокійно доїдав сніданок, за який я ще й сісти не встигла.

Коли я підійшла до столу, він все ж заговорив зі мною...

***

— Bon appétit, mon cher!

— Bon appétit... — я взяла у руки мобільний і, поклацавши перекладач, продовжила. — Се кві сігнефі «мон шер?»

— «Моя люба», — як ні в чому не бувало відповів Кір, відрізаючи собі передостанній шматочок смачного млинчика з фруктовою начинкою і запиваючи його чаєм.

Я злегка насупився і знову скористався перекладачем.

— Же суі ан мек пов пас ун філь, — сказала «вимова» гугл-перекладача.

— «Не дівчина» значить? — Кір посміхнувся.

— Ой... Щось не те наклацала...

—І слова не з'єднуй попарно, «недівчина» моя. — здається, Кір забавлявся, і його настрій ніби як трохи покращився.

Я знову насупилася і скористалася телефоном.

— Же тем оссі, — тихо сказала я через мить, опустивши очі.

— Je sais. — відповів Кір.

— Се кви сігнефі «жи сеіс»? — майже пошепки перепитала я.

— «Я знаю.» — він посміхнувся. — Еmbrasse-moi ou je t'embrasse...

— Се кві сігнефі... — я не встигла закінчити своє питання...

Чужі губи накрили мої власні буквально на секунду і практично відразу відірвалися.

— Кіре...

Не встигла я закінчити фразу, як в двері постукали.