Розділ 37. ЯРА. Практика, практика і ще раз практика.

У пляшці вина більше філософії, ніж у всіх книгах.

Завдяки тому, що ще до приїзду до Франції, я вже кілька місяців цікавилася темою дегустації, мені було трохи легше, ніж могло б бути... А ще, за словами Кіра, мені допомагав мій нібито «талант». Однак, я знала, що справа не в таланті, а лише в тому, що мені пощастило з тілом.

Мій язик, згідно того дивного тесту Кіра, нібито був призначений для дегустацій. Мій ніс так само добре відрізняв навіть найменші відтінки запахів. Але ось з визначенням «зовнішнього вигляду» або «сукні» вина мені було впоратись набагато складніше...

Спочатку мені довелося вчити купу відтінків червоного, рожевого і фіолетового, а так само всю гаму жовто-солом'яного... І називати їх потрібно було не абияк, а відповідно загальноприйнятим нормам, та ще й французькою.

Насиченість оцінювати Кір мене поки не вчив, вважаючи, що це все ще занадто складно для мене. Тому поки що я поділяла її тільки на слабку і глибоку, хоча подумки додавала ще й проміжну, «середню».

Визначати текучість по «ніжках» виявилося не так складно, а ось з оцінкою консистенції поки були проблеми. Але Кір сказав, що і це ми будемо вчити пізніше.

Прозорість і однорідність я вміла безпомилково визначати ще з того разу в Шато, так що з цим проблем ніяких не було. Так само легко я визначала відблиски.

У підсумку, перші три дні я безвилазно провела у готелі, розглядаючи одне червоне вино за іншим і аналізуючи по десять вин в день.

Здається, ці тридцять вин я зможу відрізнити один від одного і від інших навіть якщо мене розбудять серед ночі і поставлять все тридцять келихів одразу... І для їх визначення мені навіть не доведеться їх пробувати.

Кір ці дні теж був зайнятий — в нашому номері він з'являвся тільки пізно ввечері, коли я вже засинала...

Так само було і сьогодні. Мої очі вже були закриті і я знаходилася в пограничному стані між сном і реальністю, коли Кір тихо увійшов в спальню.

Крізь напівдрімоту я почула шурхіт одягу і все ж відкрила очі.

— Розбудив тебе? — м'яко запитав Кір, поклавши одяг на стілець. — Вибач.

— Ти тут не тільки по дегустаторських справах ходиш, правда? — запитала я, остаточно прокидаючись.

— Правда, — Кір підійшов до ліжка і ліг біля мене.

— Чому мене не береш... — тихо уточнила я.

— Рано, — Кір простягнув руку до моєї щоки. — Зосередься поки на дегустаторстві. Ну і про тіло не забувай...

— Кір... — я несвідомо облизала губи.

— Спати лягай, — Кір погладив мене по щоці, а потім кінчики його пальців торкнулися моєї шиї.

— Поцілуй мене… — прошепотіла я.

Кір хитро посміхнувся і переніс пальці на моє підборіддя.

Я прикрила очі і трохи розімкнула губи. Через секунду я відчула на своїх устах чужий теплий подих і відразу ж трохи облизалася.

Але Кір не поспішав цілувати мене і тому я розплющила очі і запитально подивилася на нього.

Кір облизав свої губи і, нарешті, подався вперед.

По тілу пройшло тремтіння і я знову прикрила очі.

Тепер Кір дійсно торкнувся своїми губами моїх губ.

Тремтіння в тілі стало наростати, коли Кір провів долонею вниз, до шиї, а потім і зовсім примостив руку на моїй талії.

Поцілунок спочатку був невинним, але майже відразу Кір поглибив його.

Ставало жарко.

Я притиснулася до нього всім тілом.

Кір посміхнувся крізь поцілунок, а потім все ж розірвав його і відкрив очі.

Я потягнулася за новим поцілунком, але Кір доклав до мого рота вказівний палець.

Я відкрила очі і запитально подивилася на нього.

— Вибач, — з придихом прошепотів він. — Давай спати.

— Д-добре... — я відвела погляд. — Давай спати.

Цієї ночі я чомусь так і не змогла нормально заснути. Я крутилася, вставала попити, не могла зручно влягтися...

Кір лежав спокійно: здається, він відразу заснув...

Вранці четвертого дня у Франції, перед тим як знову піти «по справах» на цілий день, Кір попередив мене, що сьогодні ввечері він перевірить мій прогрес у визначенні сукні вина.

Я знову і знову повторювала відтінки, тренувалася у визначенні слабкої, середньої і глибокої насиченості...

Текучість, прозорість, однорідність і відблиски я визначала без проблем, так що зараз навіть не витрачала на них свого часу.

Консистенцію я все так само не чіпала.

Час пролетів непомітно і вже ближче до шостої я почула, як Кір увійшов в номер.

Пара секунд і він вже пройшов у вітальню, де я сиділа перед десятьма келихами червоного вина…