Розділ 43. ЯРА. Навчи мене.

— Уже вибралася? — хлопець посміхнувся, перевзувся і підійшов до мене. — Доволі швидко.

— Будь ласка, навчи мене визначати плантацію і рік вина.

— Ти в жодному разі не встигнеш... — хлопчина зітхнув. — У тебе гарна пам'ять ось і запам'ятовуй кожну пляшку... Авось пощастить, і саме Кір відбиратиме вино для твоєї групи.

— Я не хочу щоб мені просто пощастило, — вперто сказала я. — Я хочу пройти відбір по-чесному. Я що даремно весь цей час навчалася?! До речі, коли там наш відбір?

— Упевнена, що зі мною разом в останній підеш? — з сумнівом запитав блондин. — Адже  так буде на одне вільне місце менше...

— Влаштуємо класне шоу, — я почала посміхатися. — Знаєш, адже якщо ми з тобою влаштуємо шоу і привернемо до себе увагу, то у нас буде більше шансів.

— І яке ж шоу ти збираєшся зробити? — з сумнівом запитав хлопець.

— Хм... — я злегка задумалася. — По-перше, я не буду пробувати вино. Взагалі. Весь відбір я буду визначати вина лише за «сукнею».

— Цікаво, — блондин трохи зіщулився. — Тоді, я і зовсім закрию очі і покладуся на свій нюх.

— Ще... Я планую створити собі сльозливу легендочку як раз для такого шоу. Все ж, я, — я трохи сумно посміхнулася і опустила очі. — колишня наркоманка, без мети, освіти і надії на майбутнє, наркоманка, яка раптом зустрічає таємничого дегустатора, що дає мені і мету, і необхідні навички і, звичайно, надію на те, що талант і природні здібності в сумі з наполегливою працею навіть за якісь тижні можуть створити диво і провести мене до фіналу, де я нарешті, постараюся повністю знайти себе, — я підняла сумний погляд на хлопця.

— Блін... — блондин шоковано протер очі. — Це все правда, так?

Мій погляд різко змінився і став злегка хижим, навіть гордовитим.

— Так ось у чому твій справжній талант... — хлопчина трохи схилив голову на бік. — Але хіба було правильно розкривати мені свою гру?

— Хм... Я ж з самого початку попередила про слізливу гру... Але ти так перейнявся історією, що навіть не дивлячись на всі мої попередження, повірив в неї... Хоча це й не дивно. Щоб створити ідеально правдиву брехню, потрібно спиратися на реальні факти. Тоді ти і сам можеш почати вірити в гру... А хороший актор на час гри завжди вірить в свою гру. Вживається в той образ, який потрібен йому в даний момент і не просто грає, а реально «проживає» свою роль.

— Ти в цьому прямо профі... Навчалася десь?

— Та ні... — я знизала плечима.

— Ти — доволі цікава людина, Яро, — блондин, чи краще звати його Жан, посміхнувся якось по-доброму. — Думаю, у тебе може вийти... Однак, я все ще раджу тобі не йти в одну групу зі мною.

— Чому? Там ми могли б розіграти класну сцену... Типу два учня одного вчителя. Ти ненавидиш мене, тому що я прийшла і так швидко досягла того, що борюся з тобою на одній арені... Я ненавиджу тебе, тому що ти — перше творіння, перший вибір мого Вчителя. Ти весь час холодний і спокійний, дивишся на мене зверху вниз. Я ж біснуюсь і обіцяю наздогнати і навіть перегнати тебе. Але хоч зовні ти і залишаєшся спокійним і гордовитим, всередині ти все ж трохи боїшся мене... Я — темна конячка цього шоу. Ось моя нинішня роль, моє життя на час цього шоу.

— Цікаво, — хлопець задумався. —Ти маєш рацію, це може привернути їхню увагу... Проте, якщо ти не впораєшся із завданням, то ніяка історія тобі не допоможе.

— Я впораюсь! — я впевнено подивилася в очі напроти. — Ось побачиш, Жане!

— Блін... Бісиш, — пробубонів блондин крізь посмішку. — Занадто вжилася... Побудь поки зібраною та геніальною, а не міс «наздожену-пережену-вчителя вражу».

Я раптово різко подалася вперед, ледь не торкаючись чужого вуха губами.

— Навіть якщо ти переможеш за балами, всі погляди будуть прикуті до мене, — сказала я тихим і впевненим, вкрадливим голосом. — Я обов'язково буду яскравішою за тебе.

Я мало не побачила, як по шкірі блондина побігли мурашки.

Нехай побачить...

Я вмію аж до жестів і міміки переходити з крайності в крайність без будь-якого проміжного стану або підготовки.

Зараз по його виразу обличча я побачила, що мій голос його майже лякав... Я таки примудрилася змусити Жана відчувати загрозу.

Сподіваюсь, у мене вийшло нагадати йому Кіра… І хоч, по суті, я лише починала свій шлях і ніяк не могла зрівнятися з Жаном за рівнем майстерності в дегустаторстві, я мала поселити в його серці смуток.

Саме тому він і сказав, що буде яскравіше. Адже це не просто якийсь конкурс знань... Ні. Це в першу чергу шоу. І тут потрібно бути не тільки профі, але і яскравою особистістю.

З моїм талантом в акторській майстерності бути яскравою не так вже й складно... Я вже посміхнулася собі, коли...

— Мої знання і вміння затьмарять твою гру, — Жан посміхнувся. — Учитель буде пишатися мною, коли я виграю у тебе на відборі з великим відривом. Можливо, після цього, він і зовсім вибере мене, а не тебе.

— Кір ніколи не вибере тебе. Він завжди буде зі мною.

Жан усміхнувся.

— Кажеш, ніби ви якась парочка... Якщо він обере тебе, то тільки по блату, що ти дівчинка, не інакше.