Розділ 50. ЯРА/ЖАН. Іспит, наступні етапи.

— Отже, визначення походження вина! Перед вами десять типових для певних регіонів вин. Вам необхідно визначити вісім або більше, щоб отримати три бали.

— І не важливо, визначимо ми вісім або десять? Все одно буде три? — уточнила я.

— Так, все правильно.

— А якщо визначу сім?

— Сім — два бали. Шість — один бал. Решта — нуль.

Я і Жан приступили до визначення походження. Цього разу нам дали порожній бланк з номерами, де потрібно було написати регіони.

Буквально за п'ятнадцять хвилин Жан здав свій бланк.

Я ж тягнула до останнього — на цей етап було виділено півгодини. Мені пощастило, що всі ці вина я вже пробувала і тому була більш-менш впевнена в своїх відповідях.

Через п'ятнадцять хвилин після здачі, екзаменатор знову підійшов до нас.

— Жан — десять з десяти і десять балів. Ярослава — вісім з десяти і так само десять балів. Разом сумарно у Жана 28/30, у Ярослава 26/30. Різниця в два бали зберігається.

Хоч я і отримала стільки ж балів, але і тут я насправді програла йому... 

— Зараз у вас буде півгодинна перерва, за час якої ми підготуємо столи для визначення сорту вина, потім ще один етап з визначення віку і в кінці — письмовий тест, після чого у вас буде тригодинна перерва перед другою частиною іспиту... — оголосив екзаменатор.

— Фух... — я полегшено зітхнула. — Добре, що хоч півгодини перепочити дають...

— Ви добре тримайтеся, — Кір поклав долоні на моє праве плече і на ліве плече Жана. — Пишаюся своїми учнями — багато балів набрали.

— Не віриться, що у нас з нею різниця всього в два бали, — Жан зітхнув. — Я ж краще відповідав в кожному тесті....

— Заспокойся, Жане, — Кір погладив блондина по волоссю, прямо як мене. — Ти навпаки повинен радіти. Ці її бали — це і твоя заслуга!

— «І моя?» Та вона моя набагато більше ніж твоя! — обурився Жан. — Возився з нею цілими днями, адже ти її вчив занадто уривчасто!

— Згоден, ти виявився напрочуд гарним учителем! — Кір задоволено посміхнувся.

— Це правда, — підтвердила я. — Дякую, Жане...

— Ну гаразд... — хлопець зітхнув і ледь помітно усміхнувся. — Це було навіть весело. Пам'ятаєш, як я, наприклад, тебе наручниками прикував?

— О, так я дивлюся ви без мене непогано розважалися! — Кір видав смішок.

— Хіба це не ти його надоумив навчити мене відкривати наручники підручними засобами? — здивувалася я.

— Але я не думав, що він тебе до чогось прикує...

— А він прикував... — не вгамовувалася я.

Через деякий час нас з Жаном нарешті запросили до дегустаторських столів. На столах знову стояло по десять келихів вина.

Взявши в руку перший же келих і понюхавши біле вино в ньому, я злегка посміхнулася і відразу ж написала відповідь — рислінг я впізнаю завжди і всюди, в будь-якому стані.

Жан відповів так само швидко, як і я.

Другий келих з шардоне теж не викликав особливих труднощів ані в Жана, ані в мене.

Третій келих з совіньйон блан так само був легко пізнаваний для обох.

Четвертий, п'ятий і шостий келихи були з рожевим вином. Тут, так само як і серед білих, був келих вина з шардоне. Ще тут був піно нуар і вино на основі сорту Гролл, яке мені кілька разів подавав Жан під час тренувань.

Останні чотири келихи були наповнені червоним вином. Першим було каберне совіньйон, що містить сорти Каберне Франш і Каберне Блан. Другим — Шираз, з темного винограду Сирах. Третім було класичне Мерло, а останнім — те, що я так і не впізнала...

Однак і він, і я впоралися із завданням і були цілком впевнені в собі. Навіть без того останнього все має бути нормально.

Буквально через п'ять хвилин нам оголосили результати — Жан назвав правильно всі сорти, я ж правильно визначила вісім з десяти.

Обох помилок я припустилася у визначенні сортів винограду червоних вин. Точніше, в дев'ятому келиху я просто написала каберне, а не обидва конкретних сорти каберне франш і каберне блан, а останній я і зовсім не впізнала...

Та все одно і я, і Жан отримали по три бали і тепер морально готувалися до наступного завдання — визначення року виготовлення вина.

Я знала, що я в цьому не особливо сильна, якщо тільки таке ж вино я не пробувала раніше... Тому моя тактика була простою — я розуміла, що не можна називати один рік і шість років, так як вина будуть від року до шести. Навіть якщо буде здаватися, що вино зовсім молоде, то краще сказати, що йому два роки і тоді якщо правильною відповіддю виявиться один, два або навіть три — я все одно отримаю свій бал. Тому подумки я вирішила ділити всі ці вина на «молоді» (від року до трьох), яким я буду давати два роки, і «старі» (від чотирьох до шести), яким я буду ставити п'ять років. Так я покрию найбільшу кількість років з мінімальними зусиллями.

І я, і Жан швидко впоралися з даним завданням і обидва отримали по сім балів, при цьому Жан примудрився точно вгадати рік в шести винах з семи, а я — лише в двох, а решта потрапляли в поправку +/- 1 рік. Різниця в два бали зберігалася, тільки тепер у мене було 36, а у Жана — 38 очок.