Мій дегустатор

Частина 3. Остаточні рішення. Розділ 52. ЯРА. Додому…

Вино додає заголовні літери

і три крапки до гарної історії...

 

Весь наступний ранок я присвятила вивченню першої частини органолептичного аналізу — того, який вчора на іспиті навіть не спробувала зробити... А вже опів на одинадцяту Кір оголосив, що у нас через чотири з половиною години літак до Лондона і що через півтори години я повинна бути зібраною...

Я швидко закинула в чемодан речі, наділа те, що мені люб'язно підготував Кір, і була практично готова, коли в двері нашого номера постукали.

Кір відкрив двері і впустив до нас Жана.

Я ж стояла під дверима в туалеті і не виходила звідти, просто слухаючи їх.

— Ви надовго?

— Я взяв квитки назад на післязавтра, — повідомив йому Кір. — Завтра можеш влаштувати собі вихідний — ти добре постарався вчора.

— Ти, напевно, жартуєш... Я зовсім незадоволений собою і у мене немає часу відпочивати, — я буквально почула, як Жан злегка посміхнувся. — Сьогодні і завтра буду працювати над вчорашніми помилками — розберу весь іспит.

— Похвально, — Кір, схоже, теж посміхнувся. — Яра теж з самого ранку теорію першої частини органолептичного аналізу штудіювала.

— Зрозуміло...

— Коли ми повернемося — я поднатаскаю вас по цій частині, обіцяю.

— Так-так... — нудьгуючим тоном сказав Жан.

— Я серйозно.

— Добре... — голос Жана злегка посумнішав. — Я буду чекати вашого повернення...

***

ЯРА

— Так, давай ще раз повторимо всю нашу легенду від початку і до кінця... — нервувала я.

— Розслабся, — Кір поклав руку на мені на ногу. — Ми вже майже прилетіли.

— Але що якщо...

— Тихо, — він погладив мене по нозі. — Ніяких "якщо". Все буде добре.

***

МАМА

— Оленко, ти качечку перевірила?

— Так, Неле Миколаївно... — посміхнулася Олена.

— А що там Данечка?

— Грається зі своїми хресними...

— Влад досі не прийшов з магазину?... У нас же закінчилося вино...

— Не хвилюйтесь, все буде добре…

***

САША

— Цікаво подивитися на її хлопця... — сказала Оля, злегка посміхнувшись. — Як на мене, Яра злегка... Неадекватна. Не розумію, хто може нею зацікавитись....

— Чого це ти такої думки про неї? — уточнила я.

— Насправді, я не знаю... — запевнила Оля. —Вона занадто мала і дурна, без мети в житті — я не люблю таких людей. Крім того, вона завжди була помішаною на Владі...

— До зустрічі з Владом у мене і у самої не було мети... Та й була я досить дурна.

— І ти думаєш, що життя з якимось багатим хлопцем могло змінити колишню наркоманку в кращу сторону? — Оля примружила очі. — Сумніваюся... Швидше за все, він розбещив її ще сильніше.

— Ну не знаю... Я бачила її півтора місяці тому і вона здалася мені якоюсь іншою  у порівнянні з тим, якою вона була раніше...

— Ти просто погано її знаєш...

***

ВЛАД

Я стояв у винному магазині перед полицями з вином і все ніяк не міг вибрати... Вибирати вино, яке буде пити винний критик — занадто складне завдання для того, хто в цьому зовсім не розбирається.

Я зітхнув і, діставши мобільний, набрав сестру.

— Алло, Яро? Ви вже прилетіли?

— Так, уже навіть сіли в автобус. Будемо у вас через півтори години.

— Слухай, мати з Оленою качку запікають... Яке вино і скільки пляшок мені взяти? Вдома у нас Оля, Олена, Мама, я, Саша ну і ви з Кіром будемо пити...

— Візьми кілька пляшечок Піно Нуар класу Гран-крю, але тільки не дуже молодих...

— Що значить не «молодих»? — розгубився я. — І що ще за класи?

— Гаразд, я пришлю тобі смс, просто покажи його продавцеві...

— Добре…

Дзвінок перервався і буквально через хвилину мені і правда прийшло повідомлення... Я показав це повідомлення продавцю у винному магазині і той запропонував мені кілька варіантів, з яких я вибрав той, що був одним з найдорожчих в середній ціновій категорії, і купив відразу чотири пляшки, після чого відправився додому.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше