Розділ 66. ВЛАД/САША. Ти — моє світло.

ВЛАД

Яра занадто сильно змінилася. І я, на жаль, не був до цього готовий. Хоч я і не давав ніяких приводів, Сашка відразу просікла, що якийсь відгук на сестру у мене є.

Але ж я ніколи не міг ігнорувати її. З нею я був найсуворішим. Їй я не прощав.

І все це при тому, що з іншими людьми я поводився прямо протилежно.

Звичайно, мова не йшла про якусь романтичну прихильність — Яра ніколи не цікавила мене в такому ключі. Ніколи.

Я похитав головою, ніби підтверджуючи голос свого розуму.

Я любив лише раз. І люблю зараз. Єдина моя людина — це Саша. Вона — мій світ.

А Яра просто занадто сильно змінилася... Я звикну, правда?

Я перевів погляд на замислену Сашу і трохи посміхнувся.

Ти моє світло.

Я поклав свою руку поверх руки своєї дівчини і переплів наші пальці.

Я маю повчитися в неї...

Бо все ж є дещо, що дала мені саме Яра.

По-перше, вона показала мені, що жити потрібно тут і зараз, а не вічно планувати. Якби це було все, то я б вирішив, що час почати працювати на фірму мами Саші, але... Яра дала мені ще один урок. Я теж повинен не просто постійно шукати свій власний шлях, а відразу йти по ньому і нічого не чекати.

Я злегка стиснув пальці Саші в своїх руках.

І осттаннє — вона показала мені, що треба вміти обирати і не намагатися задовольнити усіх... Я маю змінити свій образ життя. Заради Саші. І заради інших також. Я маю відпустити Олю і Олену. Раз і назавжди.

***

САША

Коли Влад трохи стиснув мої пальці, я злегка здригнулася, але потім майже одразу розслабилася.

Ніби відчуваєш мою напругу... Вона так зацікавила тебе, це було до болю очевидно, але... Я знаю, що ти кохаєш мене.

Я теж трохи стиснула його пальці і ледь помітно посміхнулася.

А я кохаю тебе. Завжди буду кохати, Владе.

Я не буду більше маленькою і недосвідченою. Я вже довго працювала на інших і тепер, думаю, я готова. Я почну працювати на себе і досягати всього самостійно. Я хочу стати краще. Заради тебе. Заради нас. Я знаю, що впораюся...

***

Машина зупинилася на парковці аеропорту. Четверо молодих людей зайшли в термінал.

Їхні шляхи, їх життя — все було пов'язано. Тугий вузол зав'язувався і ось-ось — повернення назад вже не буде.

Зараз кожному з них залишалося пару кроків. І саме ці кроки визначать шлях кожного з них.